Козак Михайло
КОЗА́К Михайло (30. 09. 1932, с. Гребенне Рава-Руського, нині Томашів. пов. Люблін. воєводства, Польща — 12. 01. 2020, м. Перемишль Підкарпатського воєводства, Польща) — педагог, громадський діяч. Закін. Ґдан. політехніку (1957) та Вищу пед. школу в м. Щецін (1976; обидві — Польща). Працював у Технікумі зв’язку (1959–77), в Інституті удосконалення праці вчителя і дослідж. освіти (1977–85) у Щеціні. Від 1985 — на пенсії. Від 1990 — у Перемишлі, де активно вів бесіди в Народному домі, допомагав журналістам з України, яких цікавили питання українсько-польських відносин. Член Укр. суспільно-культур. товариства (від 1956), Об’єдн. українців у Польщі, товариства «Укр. нар. дім» (обидва — від 1990), почес. чл. Укр. лікар. товариства у Польщі (від 1981) та ін. Упорядник і ред. вид. «З’їзд Перемишлян» (1997), «У пошуках правди» (1998; обидва — Перемишль; Львів) та ін. Брав участь в укладанні 2-ї кн. біобібліогр. довідника «Українські лікарі» (Л.; Чикаґо, 1996). Автор книг «Пом’яни, Господи, душі слуг Твоїх» (Л., 2002), «Минуле і сьогодення Кобильниць Волоської і Руської» (Перемишль, 2006), «Невтомний душпастир о. кан. Володимир Боровець» (Перемишль; Щецін; Л., 2007), «Гребенне в Другій світовій війні» (2010), автобіографічної –– «На життєвій стежині» (2013; обидві — Перемишль).
Рекомендована література
- Коваль П. Біографія мужа нескореного духа // Наше слово. Варшава, 2007. Ч. 44;
- Дупляк М. Невтомний душпастир // Америка. Філадельфія, 2008. Ч. 33.
Завантажити статтю
Людина 
