Козьменко Валентин Микитович
КОЗЬМЕ́НКО Валентин Микитович (псевд. — Козьменко-Делінде Валентин; 25. 01. 1951, с. Рудяків, Бориспіл. р-ну Київ. обл., нині затоплене Канів. водосховищем) — режисер, художник театру, педагог, драматург. Доктор філософії з теорії та історії театру (2008). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1976; курс С. Сміяна). Викладав у ньому (нині університет театру, кіно і телебачення) режисуру та майстерність актора (1978–83, 2006–10). У 1977–79 — реж. Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки, 1979–84 — реж.-постановник Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка; 1984 –91 — у МХАТі ім. А. Чехова. Від 1991 у Словаччині: 1994–95 — реж.-постановник Театру ім. О. Духновича (м. Пряшів), 1995–99 — засн. і реж. театру-студії «Йорик» (м. Кошиці). Керував драм. трупами держ. театрів у Кошицях (1999–2003) і Пряшеві (2003–05). Викладав на каф. філософії Пряшів. університету (2005–08). Читав лекції з системи К. Станіславського в університеті «Stony Brook» (Нью-Йорк, 1993). На творчій роботі. Здійснює власні постановки із вираз. метафорами, пише автор. тексти для театру.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Сон літньої ночі» (1980), «Ромео і Джульєтта» (2005) В. Шекспіра, «Прощання у червні» О. Вампілова (1981), «Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта (1983), «Яма» за О. Купріним (1990), «Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше (1991), «Сни за Кобзарем» за творами Т. Шевченка, «Нервові люди» за М. Зощенком (обидві — 1994), «Трактирниця» (1997), «Слуга двох панів» (2000) К. Ґольдоні, «Мандрагора» Н. Макіавеллі, «Вовки та вівці» О. Островського, «Ревізор (усі — 1998), «Вій» (2008), «Одруження» (2009) М. Гоголя, «Фрекен Жюлі» А. Стріндберґа (2000), «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра (2002), «Чайка» А. Чехова (2013; усі — сценографія).
Завантажити статтю
Людина 
