КОКОРУ́ДЗ Ілля Федорович (криптоніми: Н. К., І., І. К., Іл. К., К-к-р-з; 31. 07. 1857, м. Яворів, нині Львівської обл. — 02. 06. 1933, Львів) — педагог, громадський діяч, меценат. Дійсний член НТШ (1899). Закінчив Українську академічну гімназію (Львів, 1879), Львівський університет (1885). Викладав у німецькій гімназії у м. Броди (нині Львівська обл.), спів­засновник товариства «Шкільна поміч» та Товариства вчителів вищих шкіл; від 1890 — на педагогічній роботі у Станіславі (нині Івано-Франківськ), брав участь у діяльності місцевих товариств (зокрема сприяв комплектуван­ню бібліотек у читальнях філії товариства «Просвіта»), провадив просвітницьку діяльність у сільських читальнях. 1895 пере­їхав до Львова. Член-засновник і директор «Банку звʼязкового» (1895–96), що фінансував культурно-освітні заходи. 1909–27 — професор, 1911–27 — директор Української академічної гімназії. Голова товариства «Рідна школа» (1927–33), якому пере­дав значну частину свого майна, а також Руського педагогічного товариства. Спів­працював у часописах «Правда», «Діло», «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка». Заснував Фундацію Іллі й Іван­ни Кокорудз для виплати стипендії здібним учням і ви­да­н­ня українських шкільних книг, на їхні кошти збудовано приміще­н­ня дівочої української приватної гуманітарної гімназії (присвоєно їхнє імʼя). Їхнім імʼям також на­звано вулицю у Львові. Разом із дружиною К. організував у с. Дора (нині у складі м. Яремче Івано-Франківська обл.) 3-річну фахову школу кравецтва, шевства та кушнірства, а також побудував церкву в гуцульському стилі. За­ступник голови філологічної секції, голова комісії з класичної філології НТШ. Автор публікацій з педагогіки, культури, історії української літератури.