Кокорудз Ілля Федорович
КОКОРУ́ДЗ Ілля Федорович (криптоніми: Н. К., І., І. К., Іл. К., К-к-р-з; 31. 07. 1857, м. Яворів, нині Львівської обл. — 02. 06. 1933, Львів) — педагог, громадський діяч, меценат. Дійсний член НТШ (1899). Закінчив Українську академічну гімназію (Львів, 1879), Львівський університет (1885). Викладав у німецькій гімназії у м. Броди (нині Львівська обл.), співзасновник товариства «Шкільна поміч» та Товариства вчителів вищих шкіл; від 1890 — на педагогічній роботі у Станіславі (нині Івано-Франківськ), брав участь у діяльності місцевих товариств (зокрема сприяв комплектуванню бібліотек у читальнях філії товариства «Просвіта»), провадив просвітницьку діяльність у сільських читальнях. 1895 переїхав до Львова. Член-засновник і директор «Банку звʼязкового» (1895–96), що фінансував культурно-освітні заходи. 1909–27 — професор, 1911–27 — директор Української академічної гімназії. Голова товариства «Рідна школа» (1927–33), якому передав значну частину свого майна, а також Руського педагогічного товариства. Співпрацював у часописах «Правда», «Діло», «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка». Заснував Фундацію Іллі й Іванни Кокорудз для виплати стипендії здібним учням і видання українських шкільних книг, на їхні кошти збудовано приміщення дівочої української приватної гуманітарної гімназії (присвоєно їхнє імʼя). Їхнім імʼям також названо вулицю у Львові. Разом із дружиною К. організував у с. Дора (нині у складі м. Яремче Івано-Франківська обл.) 3-річну фахову школу кравецтва, шевства та кушнірства, а також побудував церкву в гуцульському стилі. Заступник голови філологічної секції, голова комісії з класичної філології НТШ. Автор публікацій з педагогіки, культури, історії української літератури.
Додаткові відомості
- Основні праці
- «Посланіє» Т. Шевченка. Естетично-критична студія // Зоря. 1885. Ч. 15–19; Маркіян Шашкевич і народні пісні // Там само. 1887. Ч. 21–22; Думки Шевченка. Їх генеза і мотиви // Діло. 1892. Ч. 149, 150; Археольогічна поїздка до Греції атенських конгресистів в 1905 р. Л., 1905; Старинна штука в Ватиканськім музею в Римі. Л., 1907; По якому вчити би граматики руської мови в гімназіях. Л., 1910.