Кокто Жан

Визначення і загальна характеристика

КОКТО́ Жан (Cocteau Jean; 05. 07. 1889, м. Мезон-Лаф­фіт, департамент Сена і Уаза, Франція — 11. 10. 1963, там само) — французький письмен­ник, художник, актор, театральний діяч, кіносценарист і кінорежисер. Член Француз. академії (1955). Орден Почес. легіону. Закін. ліцей Кондорсе. У 1910-х рр. у Парижі по­зна­йомився з М. Прустом і П. Пікас­со, зблизився з по­становником «Рос. балетів» С. Дягілєвим. Важливу роль у твор. становлен­ні К. ві­діграла дружба із Ж. Маре. Про­йшов шлях від символізму через кубофутуризм, дадаїзм (зб. «Poésies» — «Вірші», 1920), неокласицизм (поема «Plain-chant» — «Церковний спів», 1923) до сюр­реалізму (зб. поезій «Opéra» — «Опера», 1927). Автор романів про молоде поколі­н­ня «Thomas lʼimposteur» («Само­званець Тома», 1923), «Enfants terribles» («Важкі діти», 1929); психол. монодрами «Voix humaine» («Людський голос», 1930) і пʼєси «Parents terribles» («Важкі батьки», 1938); лібрето опер «Antigone» («Антігона» А. Онеґера, 1928), «Phèdre» («Федра» Ж. Оріка, 1950), «Voix humaine» («Людський голос» Ф. Пуленка) та опери-ораторії «Oedipe roi» («Цар Едіп» І. Стравинського, 1937; остан­ні дві 1976 і 1982 у концерт. виконан­ні ставили на сцені Київ. філармонії). Реж. і автор сценаріїв кінофільмів «le Sang dʼun poète» («Кров поета», 1930), «Orphée» («Орфей», 1950), «Testament dʼOrphée» («Заповіт Орфея», 1960). Очолював журі на літ. конкурсі в м. Ніцца, де від­значено 5-ю Великою премією за новітню поезію зб. віршів «Hantise dʼun Zaporogue» («Візія запорожця», Париж, 1960) К. Дмитрика, в якій укр. поет на ви­гнан­ні висловив свої порива­н­ня до свободи. Пʼєсу К. «les Monstres sacrés» («Священ­ні чудовиська») ставили від 1989 у Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки. Окремі твори К. пере­клали П. Петренко, М. Терещенко, Л. Гнатенко та ін. У Мілі-ла-Форе від­крито Будинок-музей К.

Тв.: Oeuvres complètes. Lausanne, 1947–51; Théatre. Paris, 1948; укр. перекл. — (Вірші) // ЛУ. 1969, 1 трав.; Батарея // Сузірʼя франц. поезії: Антологія. К., 1971. Т. 2; (Твори) // Всесвіт. 1989. № 6.

Літ.: R. Lannes. Jean Cocteau. Paris, 1946; J.-J. Kihm. Cocteau. Paris, 1946; A. Fraigneau. Cocteau par lui même. Paris, 1957; Луначарский А. Предисловие к повести Жана Кокто «Само­званец Тома» // Луначарский А. В. Со­брание сочинений. Москва, 1965. Т. 5; Гозенпуд А. Пути и пере­путья. Ленин­град, 1967; F. Steegmuller. Cocteau. Paris, 1973; Фокин М. Против течения. Ленин­град, 1981; Чайковський В. Згоріти, щоб від­родитися // Всесвіт. 1989. № 6.

В. І. Ткаченко

Завантажити статтю