Козельський Борис Володимирович

КОЗЕ́ЛЬСЬКИЙ Борис Володимирович (справж. — Голованєвський Бернард Вульфович; 05, за ін. даними — 07. 05. 1902, м. Проскурів, нині Хмельницький — 02. 01. 1936, Київ) — один із керівників радянських органів державної без­пеки. Майор держ. без­пеки (1935). Закін. Київ. комерц. училище. Від 1919 — у Червоній армії: від 1920 — ін­структор політ. від­ділів 58-ї стрілец. дивізії, 12-ї армії, Дні­пров. військ. флотилії, спів­роб. політ. упр. мор. сил Чорного моря та Укр. військ. округу. 1920 вступив у більшов. партію, 1921 за звинуваче­н­ням у пасивності виключений, 1931 поновлений. Від 1921 — в органах ЧК: уповноважений від­діл. по боротьбі з бандитизмом на Прав­обереж. Україні; від 1924 — пом. уповноваженого контр­розвідув. від­ділу Київ. губерн. від­діл. ГПУ УСРР. Брав участь у від­бит­ті 2-го Зимового походу Армії УНР, ліквідації пов­стан. загонів. Від 1925 — уповноважений по укр. антирад. партіях та інтелігенції, від 1932 — за­ступник нач., від 1934 — нач. секретно-політ. від­діл. Упр. держ. без­пеки НКВС УСРР. Без­посередньо причетний до фабрикації справ «Весна», «Української мужицької партії», «Геть­манської організації полковника Кобзи», «Спілки визволе­н­ня України», «Українського національного центру», «Української військової організації» та ін. Автор низки брошур про боротьбу з контр­революцією в УСРР. Покінчив життя самогубством. На поч. 1937 посмертно звинувачений у звʼязках із троцькістами.

Завантажити статтю