КУ́ДРИК Борис Па­влович (10. 06. 1897, м. Рогатин, нині Івано-Фр. обл. — 29. 03. 1952, ст. Потьма, Дубравлаг, Мордов. АРСР, РФ) — композитор, музико­знавець, фольклорист, педагог. Доктор музикології (1932). Член Спілки рад. композиторів України (1940). У 1914 разом із сімʼєю пере­їхав до Відня. Навч. у Віден. університеті (фі­лос. ф-т) та муз. академії (кл. Є. Мандичевського; обидва — 1915–18). Згодом повернувся в Україну. Вчителював. Закін. Львівський університет (1929; кл. музикології А. Хи­бінського). 1926–39 — викладач Вищого муз. ін­ституту, водночас від 1933 — Богослов. академії, 1939–44 — проф. Консерваторії (усі — Львів). 1942–44 — муз. кер. інструм. ансамблю в Театрі легкого жанру й малих форм «Весе­лий Львів», з яким 1944 ви­їхав до Відня. 1945 заарешт., засудж. до 10 р. увʼязне­н­ня. Реабіліт. 1991 (посмертно). Муз.-теор. спад­щина К. охоплює істор. му­зико­знавство, фольклористику, муз. критику та публіцистику. Значна частина твор. доробку присвяч. ви­вчен­ню церк. музики. Жанр. діапазон композитор. спадку різноманітний, пере­важають хор. та інструм. жанри. Прагне­н­ня по­єд­нати укр. муз. тематизм із духом і формою класич. музики витворило особливість автор. стилю К., що полягає в синтезі віден. класицизму, пізнього романтизму, сим­волізму та укр. пісен­ності, що по­значені рисами вторин­ності. Його твори уві­йшли до репертуару провід. колективів Галичини (Львів. і Коломий. «Боя­ни», «Бандурист», «Трембіта», «Сур­ма»).