КО́ЗИНЦЕВ Григорій Михайлович (09(22). 03. 1905, Київ — 11. 05. 1973, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — кінорежисер, педагог. Народний артист СРСР (1964). Сталінські (1941, 1948) і Ленінська (1965) премії. Закінчив Київську школу живопису (1920; викл. О. Екс­тер), Ленін­градську академію мистецтв (1926), де разом із Л. Траубергом та С. Юткевичем організував фабрику екс­центричного актора. Від 1920 працював у Києві помічником художника у театрі М. Соловцова, брав участь у заснуван­ні екс­периментального театру «Арлекін». Від 1927 — викладач Ленін­градського ін­ституту сценічних мистецтв. Викладав 1941–64 у ВДІКу (Москва): від 1960 — професор кафедри режисури. Керував 1965–71 режисер. майстернею при кіностудії «Ленфільм». Зняв перші німі фільми: «Походеньки Октябрини» (1924), «Чортове колесо», «Шинель» (обидва — 1926), «С. В. Д.» (1927), «Новий Вавилон» (1929), що виділялися чіткою екс­центрикою, філософським ґротеском плакатної мови агітаційних оглядів. Створив кінотрилогію про Максима у жанрі історико-революційної епопеї: «Юність Максима» (1935), «Поверне­н­ня Максима» (1937), «Виборзька сторона» (1939); стрічки: «Дон Кіхот» (1957, диплом Мкф у Ванкувері (Канада), 1958), «Гамлет» (1964, премія Мкф у Венеції, 1964), «Король Лір» (1970). Авангардистську творчість К. за­знала критики з боку радянської влади, звинувачень у формалізмі. Автор книг «Наш современ­ник Вильям Шекс­пир» (1962), «Глубокий экран» (1971), «Пространс­тво трагедии» (1973; усі — Ленін­град). Серед учнів — С. Ростоцький, Е. Рязанов.