КОЗИ́ЦЬКИЙ Владислав (29. 10. 1879, с. Яківка, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. — 12. 01. 1936, Львів) — історик мистецтва, критик, драматург. Член Польс. філос. товариства (1908), Наук. товариства у Львові. Ви­вчав юриспруденцію та філософію на філос. факультеті Львів. університету. 1905 захистив доктор. дис., 1922 габілітувався на основі дисертац. роботи «Michał Anioł» (Lwów; Warszawa, 1908). Від 1898 — службовець галиц. намісництва, від 1912 — чл. Ради консерваторів (охоронців старовини) Сх. Галичини. Редагував часопис «Sprawozdania Grona Konserwatorów Galicji Wschodniej». Від 1922 працював у Львів. університеті: 1926–33 — завідувач кафедри історії мистецтва нового часу, 1933–34 — приват-доцент Автор низки публікацій з про­блем мистецтва доби ренесансу та бароко, зх.-європ. та польс. малярства 19–20 ст.; цікавився ві­домими мист. особистостями, досліджував психол. про­блеми їх творчості, пита­н­ня нац. характеру мистецтва. Публікував науково-популярні стат­ті та рецензії у львів. часописах «Sztuki Piękne», «Wiadomości Artystyczne», «Kwartalnik Historyczny», г. «Slowo Polskie». Серед творів — роман «Ziemia» (1925), пʼєси «Wolne duchy» (1911), «Euforion» (1919), «Święto kos» (1928).