Кудринці

КУ́ДРИНЦІ — село Борщівського ра­йону Тернопільської області. Кудринец. сільс. раді під­порядк. с. Ми­хайлівка. Знаходиться на правому березі р. Збруч (притока Дністра; на лівому — однойм. село Завал. сільс. ради Ка­мʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.; обидва села раніше тривалий час були одним насел. пунктом), за 150 км від обл. центру, за 40 км від райцентру та за 9 км від залізнич. ст. Іване-Пусте. Площа 3,87 км². Насел. 1582 особи (2001), пере­важно українці. Побл. села виявлено археол. памʼятки трипіл. культури, доби бронзи, зна­йдено рим. монети, є залишки Траянових валів. К. вперше згадуються в писем. джерелах кін. 15 ст. 1518 вони отримали міські права. На той час входили до Камʼянец. пов. Поділ. воєводства королівства Польсько­го. Оскільки поселе­н­ня лежало неподалік від молд. кордону, на Волос. шляху у 16–17 ст. воно за­знавало частих нападів татар. 1615 власник К. шляхтич Гербурт на правому березі Збруча на плато високої крутої г. Стрілка збудував з пісковику у формі неправил. чотирикутника замок, з трьох боків оточений гірським рельєфом: найбільш не­при­ступним був на Сх., де його надійно захищали обривистий схил гори та річка біля її під­ніж­жя. Пн. бік замку, звернений до плоскогірʼя (осн. вузол оборони), захищали штуч. рів, вал і дві башти, одна з яких надворотня (всього замок мав 3 башти). Башти були максимально при­стосовані для веде­н­ня фрон­тал. і фланг. вогню. У пд. стіні у ви­­гляді ароч. отвору знаходився другий вхід, який використовували для несподіваних нападів на ворога. Влітку 1648 під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького польс. гарнізон покинув замок без бою. У К. пере­бував козац. загін під керівництвом М. Кривоноса. Замок двічі здобували турки — 1672 і 1694. На поч. 18 ст. шляхтичі Гуменецькі пере­творили його на свою резиденцію. Тоді від­ремонтовано мури та вежі, а до сх. стіни прибудовано житл. будинок із 6-ти кімнат. Пізніше К. володіли магнати Казьобродські. Від них містечко отримало родин. герб. Нові власники наповнили замок цін­ними творами мистецтва, зокрема й родин. порт­ретами, старовин. меблями. Деякі екс­понати кудринец. колекції нині зберігаються у Терноп. обл. крає­знав. музеї. У 19 ст. замок почав занепадати. Донині збереглися пд., зх. і пн. стіни, частина обʼєму пд. пʼя­ти­гран. башти на висоту трьох ярусів, пн.-зх. ше­сти­гран­на три­­ярусна башта, частина надворот. башти. Під­зем. хід, що починався у пд. пʼяти­гран. башті, засипаний камі­н­ням і землею. Найбільша довж. замку всередині 70 м, шир. — 25 м. Товщина стін 1,5 м. Після поділів Польщі прав­обережна частина К. ві­ді­йшла до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина), лів­обережна — до Рос. імперії. У між­воєн­ні роки 20 ст. по Збручу проходив кордон між Польщею та СРСР. Тоді ж діяли осередки «Просвіти», «Рідної школи» та ін. укр. т-в. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1961 від­крито Кудринец. ГЕС. На поч. 1970-х рр. мешкало бл. 1,9 тис. осіб. Нині у К. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельд­­шер.-акушер. пункт. Функціонує церква Воздвиже­н­ня Чесного Хреста. Встановлено памʼятник воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя Т. Шевченка, памʼят. хрест на честь скасува­н­ня панщини, насипано символічну могилу Бор­цям за волю України.

Завантажити статтю