КОВАЛЕ́НКО Володимир Євгенович (11. 01. 1948, м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл. — 20. 01. 2005, Москва) — журналіст. На­вчався у Херсонському педагогічному ін­ституті, закінчив ВДІК (Москва, 1978). Журналістська діяльність роз­почав у шкільні роки як фотокореспондент у газетах Кривого Рогу. 1971 пере­їхав до Москви. Працював на різних роботах; від 1978 — на Центральній кіностудії дитячих та юнацьких фільмів імені М. Горького та у системі Держкіно РРФСР; згодом — за­ступник шеф-редактора від­ділу комерційних публікацій газети «Комсомольская правда». Спочатку публікував стат­ті у галузях кіно- й театро­знавства, від 1991 — у галузях політології й історії, часто вдаючись до жанру політичного памфлету, за що неодноразово за­знавав критики з боку неоімперських і прокомуністичних сил. Друкувався в періодичних ви­да­н­нях України та РФ. У 1990-х — на початку 2000-х років спів­працював з українськими ви­да­н­нями у Москві («Український курʼєр», «Український вибір», «Український огляд»). Спів­автор публіцистичних збірок «Хроника раскален­ного утюга», автор роману-памфлету «Последняя тайна СССР. Роман-документ. Рукопись неи­звестного автора, найден­ная и опубликован­ная Владимиром Евгеньевичем Коваленко» (не ви­даний). Ві­домий також як колекціонер і ре­ставратор грамплатівок з українськими вокальними творами (колекція нараховує кілька тисяч одиниць). 2004 від­крив в Інтернеті сайт «Українська пісня», де пред­ставлено ретро-записи пісень у виконан­ні О. Петрусенко, І. Козловського, І. Паторжинського та ін. Здійснив цикл радіопередач про українську музичну культуру в авторській про­грамі «Музична археологія» (Москва, 2004).