КОВАЛЕ́НКО Марія Володимирівна (1888, с. Аджамка, нині Кірово­градського р-ну Кірово­градської обл. — 01. 01. 1950, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — спів­ачка (сопрано), педагог. Заслужений артист Республіки (1924). На­вчалася в Одеському єпархіальному училищі (спів­ала у церковному хорі при ньому), закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію (1906; клас К. Ферні-Джіральдоні, С. Цехановської). Брала уроки співу у свого дядька Ф. Левицького. На оперній сцені дебютувала 1903. У 1906–08– солістка Київської опери, 1908–29 — Ленін­градського театру опери та балету. Ви­ступала також на сценах Михайлівського театру в Ленін­граді та Великого театру в Москві. Володіла рідкісною за красою голосом теплого тембру, чудовою вокальною школою і драматичним талантом. У концертному репертуарі — твори російських та зарубіжних композиторів. К. широко пропагувала українську музику, зокрема твори М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського та народні пісні; була членом Українського музично-драматичного товариства, по­стійним учасником шевченківських концертів, які влаштовувала українська громада у Петро­граді (нині Санкт-Петербург). 1912 здійснила велике концертне турне з диригентом С. Кусевицьким містами Поволжя (Росія). 1913 гастролювала у Києві, 1924 — за кордоном. 1929–34 — солістка Ленін­градської філармонії; 1934–41 — педагог-репетитор Ленін­градського театру опери та балету, 1944–46 — Великого театру в Москві. Авторка низки методичних праць з питань вокального мистецтва. Талант К. високо цінували Б. Асафʼєв, О. Глазунов, М. Малько, Є. Мравинський, А. Неж­данова, Ф. Шаляпін та ін. Здійснила низку записів (зокрема «Ой одна я, одна», «Коли роз­лучаються двоє» М. Лисенка, «Ой казала ж мені мати» С. Гулака-Артемовського, українська народна пісня «Дощик») на грамплатівки.