Котко Дмитро Васильович

КОТКО́ Дмитро Васильович (04(17). 01. 1892, с. Балки, нині Василів. р-ну Запоріз. обл. — 18. 11. 1982, Львів) — хоровий диригент, композитор, художник. Закін. Ардон. духовно-місіо­нер. семінарію (нині Пн. Осетія, РФ, 1913). Під час пере­бува­н­ня на військ. службі навч. диригуван­ню в муз. школі Гнесіних (Мос­ква, 1916–17). Від 1918 служив в арміях УНР та Директорії, де ди­ригував військ. духовими оркестрами. 1919 потрапив до польс. полону. У таборі для військовополонених у м. Ланцут (Польща) організував хор. гурток, що став основою Укр. хору, який 1922 роз­почав офіц. гастролі у Зх. Польщі, а 1924 одержав до­звіл на концертува­н­ня по всій тер. тодіш. Польщі, зокрема Галичині, Волині, Холмщині, згодом у Німеч­чині та Франції. 1930–36 викладав у Львів. духов. семінарії та укр. жін. гімназії, де також ке­рував укр. студент. хорами. 1936 організував чол. хор «Трем­біта», до репертуару якого входили нар. пісні, твори укр. і зару­біж. композиторів, а також об­роб­лені К. нар. пісні. 1939 на базі хору заснував Держ. мандрівну капе­лу «Трембіта» (мішаний склад). Під час 2-ї світової вій­ни капелу еваку­йовано до Алма-Ати (нині Алмати) і роз­формовано. Частина складу капели уві­йшла до організов. К. при Чимкент. філар­монії (Казах­стан) Львів. укр. ансамблю пісні й танцю, що діяв до кінця вій­ни. 1945 К. за­просили від­новити Гуцул. ансамбль пісні і танцю в Станіславі (нині Івано-Франківськ). 1951 заарешт., за звинуваче­н­ням в антирад. пропаганді і неблагонадійності засудж. до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі. Після звільне­н­ня з увʼязнен­ня мешкав у Львові, де 1959–74 керував капелою бандуристів «Карпати» при Укр. товаристві сліпих. Створив пейзажі: «Три лелеки» (1958), «Гірська річка» (1960), «Чо­вен» (1963).

Завантажити статтю