КОВАЛЕ́НКО Микола Васильович (псевдоніми: Микола К., Селянин К., Селянин, К-о; 10. 01. 1887, с. Пальчик, нині Катеринопільського р-ну Черкаської обл. — 09. 04. 1956, с. Соснівка Іванківського р-ну Київської обл.) — поет. Склав екс­терном екзамен на учителя. Учителював. Друкувався від 1906 у газеті «Громадська думка», журналі «Рідний край». Основні мотиви збірки «Під хрестом життя» (1910) — зневіра і роз­губленість. Уболіва­н­ням за долю рідного народу та вірою у його воскресі­н­ня пройнята збірка «Огнен­на сльоза» (1917). У збірці «В кривавім тумані» (1918) від­значив, що громадянська війна — величезна трагедія народу, насамперед селян. У віршах, опублікованих після 1917 у періодиці, від­творив нову соціальну дійсність. За­знавши вульгарно-соціологічної критики, ві­ді­йшов від літератури. 1923–1928 — у Житомирі: слухач медичного ін­ституту, редактор газети «Сільські віхи». Літературний працівник радіокомітету у Харкові. Написав роман «Червоні зигзаги», поему «Степ», близько 200 загадок.