Коваленко Прохор Тихонович
Визначення і загальна характеристика
КОВАЛЕ́НКО Прохор Тихонович (псевдонім — Ю. Яворенко; 10. 02. 1884, с. Ярославець, нині Кролевецького району Сумської обл. — 16. 10. 1963, Київ) — актор, режисер, педагог. Закінчив Київську музично-драматичну школу (1910; викладач М. Старицька). Працював 1899–1905 на виробництві у Києві. Дебютував на театральній сцені 1904 у виставі «Назар Стодоля» Т. Шевченка. 1906 заарештований на 9 місяців, засланий на 2 роки «за пропаганду соціалістичних ідей» в Олонецьку губернію (Росія). 1910–17 грав у Театрі М. Садовського у Києві. Від 1918 — у периферійних театрах України; 1922–25 керував театром Політпросвіти, агіттеатром, драматичною студією в м. Умань (Київської губернії, нині Черкаської області), здійснив постановки масових видовищ. 1926–48 — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка; водночас 1933–60 викладав у Київському інституті театрального мистецтва. Знявся в епізодах фільмів «Земля» (1930), «Щорс» (1939; обидва — режисер О. Довженко), «Вершники» (1939, режисер І. Савченко). Автор книг «Незабутнє. Спогади старого актора» (1962), «Шляхи на сцену» (1964; обидві — Київ).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Гордій, Микита («Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Стьопочка («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Той, що в скелі сидить, Ґранд («Лісова пісня», «Камінний господар» Лесі Українки), Пилип («Страшний сон» В. Короленка, Ю. Яворенка).
Завантажити статтю
Людина 
