Климчак Богдан Степанович
КЛИМЧА́К Богдан Степанович (22. 07. 1937, с. Себечів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 21. 06. 2018, Львів) — учасник національно-визвольного руху. 1949 після арешту старшого брата (чл. ОУН) разом із родиною висланий на спец. поселення у Хабаров. край (РФ). Закін. Магадан. гірн.-геол. технікум (РФ, 1957). 17 червня 1957 заарешт., 10 вересня того ж року за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 5-ти р. таборів. Покарання відбував у Іркут. (РФ) і Магадан. обл. 1962 звільнений, повернувся на Тернопільщину. У пошуках засобів до існування часто змінював місця праці, перебував під наглядом КДБ. 1958 розпочав літ. творчість, написавши новелу «24 години з життя політв’язня». У новелі «Оаза» (1976) виклав ідею створення символіч. пантеону України «Оаза-гора». Після тривалої підготовки 21 вересня 1978 побл. ст. Душак (Туркменістан) перейшов рад.-іран. кордон з метою звернутися у посольство Великої Британії із проханням про політ. притулок. Однак відповідно до міждерж. угоди 1 жовтня 1978 переданий іран. владою представникам СРСР. 18 червня 1979 за звинуваченнями в антирад. агітації і пропаганді та зраді батьківщини засудж. до 15-ти р. таборів суворого режиму і 5-ти р. заслання. З поч. дострок. звільнення політв’язнів (1987) відмовився підписувати клопотання, що могло б слугувати підставою для помилування. Постановою пленуму Верхов. Суду УРСР від 12 жовтня 1990 засудження К. за політ. статтями визнано безпідставним, а його дії перекваліфіковано у незакон. перехід кордону без антирад. мети, за який передбачено покарання у вигляді 3-х р. позбавлення волі. Звільнений 11 листопада 1990 останнім з укр. політв’язнів. Вийшовши на волю, демонстративно відмовився від рад. паспорта. Від 1992 мешкав у Львові, де видав кн. «Оаза-гора» (1994; 2001; 2007) і зб. «Оновлений Декалог поневоленого Українця» (1999).
Ю. Д. Зайцев
Людина 
