КЛИМЧУ́К Володимир Никифорович (23. 12. 1939, с. Роз­дольне Приморського краю, РФ – 05. 12. 2016, Київ) — літературо­знавець, громадсько-політичний діяч. Кандидат філологічних наук (1980). Закінчив Київський університет (1965). Працював у Політвидаві України, видавництві «Мистецтво»; 1970–2000 — науковий спів­робітник Ін­ституту літератури НАНУ (усі — Київ). Засновник та голова Ліберально-демократичної партії України (1990–97). Член громадсько-політичної організації «Нова Україна» (1992–97). Автор книг «Про­блематика і поетика творчості Е. Станева» (1983), «Творчество Павела Вежинова. Концепция человека, художествен­ное своеобразие» (1991; обидві — Київ), збірки статей «З по­гляду ліберала» (Харків, 2006), низки статей про роз­виток болгарської літератури різних історичних етапів. Спів­автор роз­ділів до першого тому «Української літератури в загальнословʼянському і європейському літературному контекс­ті» (Київ, 1987, у 5 томах). Увів дефініції «неоапокриф» та «неоязичництво», поширюючи їх на твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського. Про­блемі культурних взаємин присвячено публікації «Шевченко і болгарська література» («Шевченко і світ», Київ, 1989), «Споконвіку було слово… Нова метафізика у словʼян» («Сучасність», 1999, № 12). Досліджував літературу 20 ст., де звучав протест проти тоталітаризму. Одна із провід­них тем К. — тоталітарні та пост­тоталітарні політичні технології. Його політична аналітика тяжіє до форм філософської есе­їстики. Написав теоретичну роз­відку «Естетика тоталітаризму» («Сучасність», 2001, № 4), її продовже­н­ня — «Помста духу» («Філософська думка», 2012, № 5). Ідеї та про­блеми кон­ституціоналізму виклав у роз­відці «Екс­цеси українського кон­ституціоналізму» («Сучасність», 2008, № 12).