Климчук Володимир Никифорович
КЛИМЧУ́К Володимир Никифорович (23. 12. 1939, с. Роздольне Примор. краю, РФ) — літературознавець, громадсько-політичний діяч. Кандидат філологічних наук (1980). Закін. Київський університет (1965). Працював у Політвидаві України, видавництві «Мистецтво»; 1970–2000 — науковий співробітник Інституту літ-ри НАНУ (усі — Київ). Засн. та голова Ліберал.-демократ. партії України (1990–97). Член громад.-політ. організації «Нова Україна» (1992–97). Автор кн. «Проблематика і поетика творчості Е. Станева» (1983), «Творчество Павела Вежинова. Концепция человека, художественное своеобразие» (1991; обидві — Київ), зб. статей «З погляду ліберала» (Х., 2006), низки статей про розвиток болгар. літ-ри різних істор. етапів. Співавтор розділів до першого тому «Української літератури в загальнослов’янському і європейському літературному контексті» (К., 1987, у 5 т.). Увів дефініції «неоапокриф» та «неоязичництво», поширюючи їх на твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського. Проблемі культур. взаємин присвяч. публікації «Шевченко і болгарська література» («Шевченко і світ», К., 1989), «Споконвіку було слово… Нова метафізика у слов’ян» («Сучасність», 1999, № 12). Досліджував літературу 20 ст., де звучав протест проти тоталітаризму. Одна із провід. тем К. — тоталітарні та посттоталітарні політ. технології. Його політ. аналітика тяжіє до форм філос. есеїстики. Написав теор. розвідку «Естетика тоталітаризму» («Сучасність», 2001, № 4), її продовження — «Помста духу» («Філософська думка», 2012, № 5). Ідеї та проблеми конституціоналізму виклав у розвідці «Ексцеси українського конституціоналізму» («Сучасність», 2008, № 12).
Рекомендована література
- Булаховська Ю. Славістика і болгаристика // Інститут літ-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 1926–2001. Сторінки історії. К., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
