Клин Віктор Львович
КЛИН Віктор Львович (05. 11. 1936, Дніпропетровськ — 13. 03. 2006, Київ) — піаніст, композитор, музикознавець, педагог. Доктор мистецтвознавства (1982), професор (1983). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член НСКУ (1973). Закін. Саратов. консерваторію (РФ, 960; викл. О. Сатановський) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1964). Відтоді — зав. муз. частини Хореогр. училища, викл. Пед. інституту; 1966–79 — науковий співробітник ІМФЕ АН УРСР; 1979–2003 — завідувач кафедри фортепіано Університету культури і мистецтв (усі — Київ); 2003–06 — завідувач кафедри музики Переяслав-Хмельн. пед. університету (Київ. обл.). Для К.-композитора характерні самобутня муз. мова, цікаві рішення форм, знахідки у ладово-гармоній. мисленні, тонке розуміння фактурно-колорист. можливостей інструменту. Виконав. майстерність позначена бездоганністю піаніст. техніки, індивід. манерою творення образів, досконалістю форм інтерпретації, багатством тембрал.-звук. палітри. Уклав зб. «Д. Бортнянський. Дві сонати» (1972), «Варіації українських композиторів» (1973, вип. 1; 1974, вип. 2), «Романси українських композиторів» (1974), «Автографи радянських композиторів» (1975), «Токата XVI–XX ст.» (у 4 т., 1975–79), «В музыкальных ритмах» (1987; усі — Київ).
Пр.: Л. Ревуцький — композитор-піаніст. 1972; Українська радянська фортепіанна музика. 1980; О музыке: Сб. ст. 1985; Етюди В. Косенка // Віктор Степанович Косенко: погляд з 90-х рр. 1997; Музично-теоретичні студії М. Вериківського // Михайло Іванович Вериківський. 1997 (усі — Київ).
Тв.: для симф. оркестру — Симф. (1960); для фортепіано — «Естампи» (1958–62), 5 сонат (1962–86), фантазія «Бокараші» (1968), Варіації (1976), «Дванадцять гравюр» (1985), цикл «Фольклорні писанки» (для 2-х виконавців, 1991–2004); транскрипції творів С. Рахманінова, Б. Сметани, Ю. Мейтуса, А. Штогаренка; п’єси для дітей; «Пісня флорентійська» (сл. Лесі Українки), диптих «Кохання» (сл. І. Драча); хори, пісні.
Літ.: Власова Н. Фортепіанна творчість В. Клина // Гуманітар. вісн. Переяслав-Хмельн. пед. університету. 2004. Ч. 1.
Н. І. Власова
Основні твори
для симф. оркестру – Симф. (1960); для фортепіано – «Естампи» (1958–62), 5 сонат (1962–86), фантазія «Бокараші» (1968), Варіації (1976), «Дванадцять гравюр» (1985), цикл «Фольклорні писанки» (для 2-х виконавців, 1991–2004); транскрипції творів С. Рахманінова, Б. Сметани, Ю. Мейтуса, А. Штогаренка; п’єси для дітей; «Пісня флорентійська» (сл. Лесі Українки), диптих «Кохання» (сл. І. Драча); хори, пісні.
Основні праці
Л. Ревуцький – композитор-піаніст. 1972; Українська радянська фортепіанна музика. 1980; О музыке: Сб. ст. 1985; Етюди В. Косенка // Віктор Степанович Косенко: погляд з 90-х рр. 1997; Музично-теоретичні студії М. Вериківського // Михайло Іванович Вериківський. 1997 (усі – Київ).
Рекомендована література
- Власова Н. Фортепіанна творчість В. Клина // Гуманітар. вісн. Переяслав-Хмельн. пед. університету. 2004. Ч. 1.
Людина 
