Кудря Олексій Семенович

КУ́ДРЯ Олексій Семенович (03. 11. 1936, с. Оболонь, нині Семенів. р-ну Полтав. обл.) — фахівець у галузі авіації, письменник-сати­­рик, гуморист. Закін. Харків. авіац. інститут (1960). Відтоді працював на підприємстві «Мотор Січ» (Запоріжжя). Запатентував 14 ви­­находів з авіац. техніки та техно­­логії, опублікував низку наук. статей із цієї тематики у ж. «Авиа­­ционная промышленность», «Ор­­ганизация промышлен­ного про­­изводства», «Вопросы изобретательства», «Изобретатель и рационализатор». Як письменник дебютував 1950 у запоріз. рай. г. «Червоний промінь». Серед худож. творів, опублік. у ча­­сописах «Вітчизна», «Дніпро», «Хортиця», «Весела Січ», «Голос України», «Літературна Україна», «Рабочая газета», «Перець», «Веселі вісті», «Просто», «Запорі­­зька правда», «Запорізька Січ», — гуморист.-сатир. («Молитва», «Ба­­лада про граблі», «Як телевізор я дивлюся…», «Ляльки», «Розмова вчительки з учнем», «Лист американцям», «Після смеркан­­ку»), байки («Господня помилка», «Лебідь, рак та щука», «Павич у курнику», «Баран-пародист»), мі­­ніатюри, епіграми, дружні шаржі («Епіграми», «Епіграми письменницькі», «Обкутюрились», «Су­­пліка»). Автор зб. «Відчуття» (2000), «Про вічне» (2001), «Пародії та епіграми» (2002), «Вид­­нокіл» (2002), «Аттична сіль» (2004; 2005; усі — Запоріжжя).

О. О. Стадніченко

завантажити статтю