КУ́ДРЯ Олексій Семенович (03. 11. 1936, с. Оболонь, нині Семенівського ра­йону Полтавської обл.) — фахівець у галузі авіації, письмен­ник-сати­­рик, гуморист. Закінчив Харківський авіаційний ін­ститут (1960). Від­тоді працював на під­приємстві «Мотор Січ» (Запоріж­жя). Запатентував 14 ви­­находів з авіаційної техніки та техно­­логії, опублікував низку наукових статей із цієї тематики у журналі «Авиа­­цион­ная промышлен­ность», «Ор­­ганизация промышлен­ного про­­изводства», «Во­просы изобретательства», «Изобретатель и рационализатор». Як письмен­ник дебютував 1950 у запорізькій ра­йон­ній газеті «Червоний промінь». Серед художніх творів, опублікованих у ча­­сописах «Вітчизна», «Дні­про», «Хортиця», «Весела Січ», «Голос України», «Літературна Україна», «Рабочая газета», «Перець», «Веселі вісті», «Просто», «Запорі­­зька правда», «Запорізька Січ», — гумористично-сатиричні («Молитва», «Ба­­лада про граблі», «Як телевізор я дивлюся…», «Ляльки», «Роз­мова вчительки з учнем», «Лист американцям», «Після смеркан­­ку»), байки («Господня помилка», «Лебідь, рак та щука», «Павич у курнику», «Баран-пародист»), мі­­ніатюри, епі­грами, дружні шаржі («Епі­грами», «Епі­грами письмен­ницькі», «Обкутюрились», «Су­­пліка»). Автор збірок «Від­чу­т­тя» (2000), «Про вічне» (2001), «Пародії та епі­грами» (2002), «Вид­­нокіл» (2002), «Ат­тична сіль» (2004; 2005; усі — Запоріж­жя).