Котко Кость
КОТКО́ Кость (справж. — Любченко Микола Петрович; 17(29). 02. 1896, Київ — 08. 12. 1937) — письменник-сатирик. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1914–15). Писав українською мовою. Дебютував 1911 віршами і фейлетонами російською мовою. 1917 переїхав до м. Бердичів Київ. губ. (нині Житомир. обл.), де вміщував публікації у місц. пресі. Працював ред. г. «Червона правда», «Киевский пролетарий», «Вісті» (усі — 1920); у г. «Комуніст», ж. «Червоний перець»; референтом у Нар. комісаріаті закордон. справ, 1-м секр. повпредств у Варшаві та Празі (1924–27). Написав кн. «Істукрев» (1928; 2-е вид. — 1934 під назвою «Істукрят. Популярний підручник історії України»). Автор низки збірок гумору і сатири, оповідань та фейлетонів. Репрес. 1934. Реабіліт. 1956.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Альманах трьох. 1920; Петлюрія. 1921; Чудосправмайстри. 1922; Без штепселя. 1927; Дивовижна пригода з гречкою. 1927; Обличчям до спини. 1927; Як воно там, за кордоном. 1927; Сонце поза мінаретами. 1928; Сто годин на добу. 1928; Теж люди. 1929; Останній полон. 1930; Щоденник кількох міст. 1930; Трагедія і фарс. 1933; Червона сатира. 1961.
Рекомендована література
- Дузь І. Зброєю сміху (Сатира Костя Котка) // РЛ. 1961. № 3.
Завантажити статтю
