Кліщевська Ірина Яківна
КЛІЩЕ́ВСЬКА Ірина Яківна (30. 04. 1948, Київ) — режисер, актриса. Народний артист України (2009). Закін. геогр. факультет Київ. університету (1974), Київ. інститут театр. мистецтва (1981; викл. М. Рєзникович). Працювала асист. реж. на студії «Укртелефільм» (Київ, 1981–87). Ставила вистави у театрах Мукачевого (Закарп. обл.), Житомира, Миколаєва. Засн. театру «Колесо» (1988), де працює дир., худож. кер., реж. і актрисою; водночас викладає у дит. АМ (від 2010; обидва — Київ). Здійснила цикл радіопостановок «Європ. інтелектуал. драматургія 20 ст.» на Нац. радіо України. Організаторка і дир. міжнар. театр. фестивалів «Слов’ян. зустрічі» (1994), «Подія» (від 2008), співорганізаторка та кер. міжнар. театр. фестивалю моновистав «Відлуння» (від 1998; усі — Київ). Гастролі у Польщі, Болгарії, США, Румунії, Франції, Албанії, Сербії, Білорусі, РФ. Режисер. робота вирізняється увагою до деталей, креатив. підходом до просторового вирішення вистав; застосовує яскраві постановчі засоби, приділяючи велику увагу психол.-побут., інтим. інтонаціям. Будує театр у сфері асоціатив. мислення і сприйняття, застосовуючи особливості живопису, музики, кіно. К. — актриса широкого діапазону, грає на межі комедійного і трагедійного; володіє багатством комед. забарвлення, мистецтвом психол. малюнку ролі, гостротою вираз. зовн. деталі, що надає її героїням неповторності.
Вистави: «Генерали у спідницях» Ж. Ануя (1990), «Шантрапа» П. Саксаганського (1993; Ґран-Прі Міжнар. театр. фестивалю «Слов’ян. зустрічі», Київ, 1994), «Дама-примара» П. Кальдерона, «Вечорниці» (власна постановка; обидві — 1996), «Емма» за романом Ґ. Флобера «Мадам Боварі» (1999), «Скандал із публікою» П. Гандке (2001; диплом фестивалю «Біла вежа», м. Брест, Білорусь, 2003), «Кавказька рулетка» В. Мережка, «Удаваний хворий» Ж.-Б. Мольєра (обидві — 2002), «Колишні справи» Й.-Н. Нестроя (2004; лауреат фестивалю «Європ. актор», м. Бітола, Македонія, 2004), «Гра на клавесині» Я. Стельмаха, «Золоте руно» Р. Ралліна (обидві — 2005), «Місяць на селі» І. Тургенєва, «Жінки Моцарта» Ф. Міттерера (обидві — 2006), «Ніч кохання» за п’єсою «Не співайте, півні, не вменшайте ночі» С. Васильченка, «Різні чудернацькі історії» за творами М. Гоголя (обидві — 2007), «Леді Капуллетті» Н. Мазур (2008), «Фатальний флірт, або Забавки» А. Шніцлера (2010), «Push up 1–3» (2011), «Золотий дракон» (2012) Р. Шіммельпфенніґа.
Ролі: Едіт («Чудо Піаф» В. Кіно, Н. Мазур; Ґран-Прі фестивалів моновистав у Вірменії (Єреван, 2004), Болгарії (м. Ґаброво), Албанії (м. Корча; обидва — 2005), Міріам (однойм. п’єса О. Юр’єва), Смирнова («День народження Смирнової» Л. Петрушевської), Леа («Азалія» І. Жаміака), Вона («З’їж мене!» Е. Сверлінґа), Ґабріель («Генерали у спідницях» Ж. Ануя).
Літ.: Положій О. Чарівне коло // Cвітло. 1996. № 2; Майба Л. Душа театру // Ділова столиця. 2002, 17 січ.; Стельмах Л. Мерехтлива перлина на Андріївському узвозі // День. 2004, 17 листоп.; І. Кліщевська: «Ми творимо тут і зараз, а, значить, сучасні» // La femme. 2012. № 1.
І. Б. Генсіцька-Семенцова
Основні ролі
Едіт («Чудо Піаф» В. Кіно, Н. Мазур; Ґран-Прі фестивалів моновистав у Вірменії (Єреван, 2004), Болгарії (м. Ґаброво), Албанії (м. Корча; обидва – 2005), Міріам (однойм. п’єса О. Юр’єва), Смирнова («День народження Смирнової» Л. Петрушевської), Леа («Азалія» І. Жаміака), Вона («З’їж мене!» Е. Сверлінґа), Ґабріель («Генерали у спідницях» Ж. Ануя).
Основні вистави
«Генерали у спідницях» Ж. Ануя (1990), «Шантрапа» П. Саксаганського (1993; Ґран-Прі Міжнар. театр. фестивалю «Слов’ян. зустрічі», Київ, 1994), «Дама-примара» П. Кальдерона, «Вечорниці» (власна постановка; обидві – 1996), «Емма» за романом Ґ. Флобера «Мадам Боварі» (1999), «Скандал із публікою» П. Гандке (2001; диплом фестивалю «Біла вежа», м. Брест, Білорусь, 2003), «Кавказька рулетка» В. Мережка, «Удаваний хворий» Ж.-Б. Мольєра (обидві – 2002), «Колишні справи» Й.-Н. Нестроя (2004; лауреат фестивалю «Європ. актор», м. Бітола, Македонія, 2004), «Гра на клавесині» Я. Стельмаха, «Золоте руно» Р. Ралліна (обидві – 2005), «Місяць на селі» І. Тургенєва, «Жінки Моцарта» Ф. Міттерера (обидві – 2006), «Ніч кохання» за п’єсою «Не співайте, півні, не вменшайте ночі» С. Васильченка, «Різні чудернацькі історії» за творами М. Гоголя (обидві – 2007), «Леді Капуллетті» Н. Мазур (2008), «Фатальний флірт, або Забавки» А. Шніцлера (2010), «Push up 1–3» (2011), «Золотий дракон» (2012) Р. Шіммельпфенніґа.
Рекомендована література
- Положій О. Чарівне коло // Cвітло. 1996. № 2;
- Майба Л. Душа театру // Ділова столиця. 2002, 17 січ.;
- Стельмах Л. Мерехтлива перлина на Андріївському узвозі // День. 2004, 17 листоп.;
- І. Кліщевська: «Ми творимо тут і зараз, а, значить, сучасні» // La femme. 2012. № 1.
Людина 
