КЛО́КОВ Михайло Васильович (псевдонім — Доленго Михайло; 31. 07(12. 08). 1896, м. Лебедин, нині Сумської обл. — 05. 10. 1981, Київ) — ботанік, поет, літературо­знавець. Батько Вʼячеслава, дід Оксани Клокових. Доктор біо­логічних наук (1948), професор (1935). Член СПУ (1934). Заслужений діяч науки УРСР. Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1969). Сталінcька премія (1952). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський університет (1922). Працював 1926–30 у Харківському ІНО; 1930–41 — завідувач сектору квіткових рослин НДІ ботаніки та водночас 1939–41 — професор кафедри систематики вищих рослин Харківського університету. 1937 заарештовано. 1942–44 — завідувач кафедри ботаніки Обʼ­єд­наного українського університету в м. Кзил-Орда (Казах­стан); від 1944 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту ботаніки АН УРСР (Київ). Засновник фітоейдології — науки про біо­логічні окремності (гео­графічні раси). Досліджував закономірності біо­логічної диференціації у природі, теоретичні аспекти фітотаксономії, основні етапи історичного роз­витку флори Східної Європи, пита­н­ня ендемізму флори України. Описав 547 нових для науки видів рослин. Спів­автор і науковий редактор окремих томів 12-томного ви­да­н­ня «Флора УРСР» (1936–65), «Короткого ви­значника вищих рослин УРСР» (1948; обидва — Київ) і «Ви­значника рослин УРСР» (К.; Х., 1950), для яких опрацював 187 родів і понад 1100 видів рослин. Його імʼям на­звано види Taraxacum klokovii Litvinenko, Cerasus klokovii Sobko, Chaenorrhinum klokovii Kotov, Betula klokovii Zаverucha, Euphorbia klokovii Dubovik та ін. Літературну діяльність роз­почав 1915. Належав до літературних організацій «Арена» та ВУСПП (1927–34). Інтелектуальній ліриці К. властиві алегоричність образів і складність поетичної мови. Від 1922 ви­ступав також як літературний критик. Автор літературно-критичних праць «Критичні етюди» (1924) та «Творчість Володимира Сосюри» (1931; обидві — Харків).