КЛЮЧЕ́ВСЬКИЙ Василь Йосипович (Ключевский Василий Осипович; 16(28). 01. 1841, с. Воскресенське, нині Пензенська область, РФ — 12(25). 05. 1911, Москва) — російський історик. Академік Санкт-Петербурзької АН (1900). Закінчив Московський університет (1865), де й працював: від 1882 — професор кафедри російської історії, водночас 1887–89 — декан історико-філологічного факультету та проректор. Як прихильник державницького напряму в історіо­графії намагався у своїх студіях транс­формувати його на засадах економічного матеріалізму. Автор праць з історії боярської думи, походже­н­ня кріпацтва, про подушну подать та скасува­н­ня холопства, зокрема у багаторазово пере­ви­даній різними мовами праці «Курс російської історії» (ч. 1–5, Київ, 1938–40). Залишив різноманітну творчу спадщину. Науковий і пі­знавальний інтерес становить зі­бра­н­ня «Письма. Дневники. Афоризмы и мысли об истории» (Москва, 1968). 

Ключевський роз­глядав Україну в контекс­ті історії Російської держави, Росії або руського народу, починаючи від Київського періоду як нібито початок російської державності. Ця тенденція простежується у досліджен­ні ним міграції словʼян із Подунавʼя та Прикарпа­т­тя; процесу створе­н­ня Київської Русі на основі боротьби родового і державного начал; еволюції політичних форм, з яких Велике князівство Київське неначе було найдавнішою формою Російської держави; удільної роз­дробленості у світлі колонізаційної теорії; соціального і національно-визвольного руху на українських землях, акцентуючи увагу на релігійних суперечностях тощо. Новаторськими для свого часу стали під­ходи Ключевського до висвітле­н­ня так званого малоросійського пита­н­ня середини 17 столі­т­тя, оцінка ним Національно-визвольної війни середини 17 столі­т­тя і по­статі Б. Хмельницького, низки подальших подій та багатьох діячів. 

Заслуговує на увагу історіо­графічна спадщина Ключевського, якого вважають одним із зачинателів історіо­графічного курсу в Московському університеті. З порушених ним тем цікавими з огляду на історію України є нариси, присвячені «варязькому питан­ню» і Київській Русі, текс­ти про історичні товариства й істориків 18–19 століть, зокрема М. Костомарова. На думку Ключевського, історія була для М. Костомарова музеєм, наповненим колекцією рідкісних або звичайних предметів, і він байдуже проходив повз остан­ні й зупинявся перед першими, створюючи живі образи. Ключевський є автором циклу нарисів про письмен­ників 19 столі­т­тя (М. Гоголя та ін.). У його творчому доробку також поетичні і прозові твори. 1991 у Союзі Радянських Соціалістичних Республік ви­дано марку, присвячену Ключевському, 2008 у Пензі йому встановлено памʼятник.