Кудрявцев Петро Павлович
КУДРЯ́ВЦЕВ Петро Павлович (24. 08(05. 09). 1868, с. Алексєєвське Тульської губернії, Росія — літо 1940, Київ) — філософ, богослов. Кандидат богословʼя. Закінчив Тульську духовну семінарію, Київську духовну академію (1892). Від 1893 працював у Подільській духовній семінарії (м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельницької обл.), водночас викладав у Подільському жіночому училищі; від 1897 — у Київської духовної академії: від 1909 — екстраординарний, від 1910 — ординарний професор кафедри філософії. Один із ініціаторів створення і перший голова Київського релігійно-філософського товариства (1908–18), член (від 1914), товариш голови Науково-філософського товариства при Університеті св. Володимира у Києві. Виступав за проведення реформ у церковному і суспільно-політичному житті Російської імперії, обстоював ідеї демократії та свободи особистості. 1918 взяв участь у розробленні статуту Київської духовної академії, увійшов до складу вченого комітету при Міністерстві сповідань Української Держави, член якого перекладали українською мовою Біблію та богослужбові книги, розробляли програми викладання української мови та літератури (усі напрацювання комісії знищили більшовики). 1919–21 — професор філософії Таврійського університету та член Релігійно-філософського товариства у Сімферополі. Від 1919 співпрацював із ВУАН, зокрема Комісіями для складання біографічного словника діячів України та з вивченння історії Києва, а також Єврейською історико-археографічною комісією; від 1926 — член Візантологічної комісії ВУАН. Збирав матеріали для написання історії розвитку філософської думки в Україні. 1930 звільнений з роботи. 1938 заарештований за звинуваченням у антирадянських настроях, 1939 звільнений.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Христианский взгляд на жизнь. 1899; К вопросу об отношении христианства к язычеству. 1903; К вопросу о введении в гимназиях пропедевтического курса философии. 1905; Очерки современного эмпиризма. 1907; Абсолютизм или релятивизм? Опыт историко-критического изучения чистого эмпиризма новейшего времени в его отношении к нравственности и религии. 1908; Волны вечности в русской художественной литературе. 1914; Єврейство, євреї та єврейська справа в творах Івана Франка // Зб. пр. Євр. істор.-археогр. комісії. Кн. 2. 1929; Декілька сторінок із культурної історії давнього Києва. Бібліографічна довідка // Київ. зб. історії й археології, побуту й мистецтва. Зб. 1. 1930 (усі — Київ).