Кудрявцев Петро Павлович

КУДРЯ́ВЦЕВ Петро Павлович (24. 08(05. 09). 1868, с. Алексєєвське Тульської губ., Росія — літо 1940, Київ) — філософ, богослов. Кандидат бо­гослов’я. Закінчив Тульську духовну семінарію, Київську духовну академію (1892). Від 1893 працював у Подільській духовній семінарії (м. Ка­м’я­нець-Подільський, нині Хмельн. обл.), водночас викладав у Подільському жіночому училищі; від 1897 — у Київської духовної академії: від 1909 — екстраординарний, від 1910 — ординарний професор кафедри філософії. Один із ініціаторів створення і перший голова Київського релігійно-філософського товариства (1908–18), член (від 1914), товариш голови Науково-філософського товариства при Університеті св. Володимира у Києві. Виступав за проведення реформ у церк. і суспільно-політ. жит­ті Рос. імперії, обстоював ідеї демократії та свободи особистості. 1918 взяв участь у розробленні статуту Київ. духов. академії, увійшов до складу вче­ного комітету при Міністерстві сповідань Української Держави, чл. якого перекладали українською мовою Біблію та богослужб. книги, розробляли програми викладання української мови та літ-ри (усі напрацюван­ня комісії знищили більшовики). 1919–21 — проф. філософії Таврій. університету та чл. Реліг.-філос. товариства у Сімферополі. Від 1919 спів­працював із ВУАН, зокрема Комісіями для складання біогр. словника діячів України та з вивченння історії Києва, а також Євр. істор.-археогр. комісією; від 1926 — чл. Візантол. комісії ВУАН. Збирав матеріали для написан­ня історії розвитку філос. думки в Україні. 1930 звільнений з роботи. 1938 заарешт. за звинуваченням у антирад. настроях, 1939 звільнений.

Завантажити статтю