КНИШО́В Ген­надій Васильович (06. 08. 1934, містечко Дебальцеве, нині місто Донец. обл. — 01. 11. 2015, Київ) — лікар-кардіохірург. Доктор медичних наук (1976), професор (1984), академік НАМНУ (1994), НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Герой України (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (1988, 2005). Премія ім. М. Амосова НАНУ (2005). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1999) та 4-го (2008) ступ. Золота медаль (2004) та премія (2010) ім. О. Бакулева Наук. центру серц.-судин. хірургії Рос. АМН. Закін. Сталін. мед. ін­ститут (нині Донецьк, 1958). Працював лікарем. Від 1962 — в Ін­ституті серц.-судин. хірургії НАМНУ: від 1989 — директор, від 1993 — зав. від­діл. рентґенохірург. методів лікува­н­ня го­строї вінцевої недо­статності; водночас від 1992 — завідувач кафедри хірургії серця і магістрал. судин Нац. мед. академії післядиплом. освіти (обидва — Київ). Президент Асоц. серц.-судин. хірургів України (від 1992). Ви­вчав анатомію й електрофізіологію серця, зокрема будову і функціонува­н­ня серц. мʼяза. Започаткував новий під­хід у роз­витку теорії серц. недо­статності на основі дослідж. поруше­н­ня синхрон­ності та послідовності скороче­н­ня різних від­ділів серця, за­пропонував нові методи її лікува­н­ня за допомогою за­про­грамованих двошлуночкових електрокардіостимуляторів. Уперше в Україні за­стосував операції з аортокоронар. шунтува­н­ня у лікуван­ні ішеміч. хвороби серця, заг. гіпертермію при го­строму інфекц. ендокардиті, хірург. корекцію склад. порушень ритму серця. У Києві на будинку на вул. Янгеля, № 14/1, де понад 30 р. жив К., йому встановлено мемор. дошку (2016), вул. Дмитрівську пере­йменовано на вул. Академіка Книшова (2021), на будинку № 6 на цій вулиці від­крито мемор. дошку памʼяті К. (2022).