КНЯ́ЗЄВ Анатолій Олександрович (12(25). 08. 1913, с. Покровське Олександрівського пов. Катеринославської губ., нині смт Дні­пропетровської обл. — 05. 08. 2006, Запоріж­жя) — актор, режисер, артист роз­мовного жанру. Заслужений артист УРСР (1975). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Орден Бог­дана Хмельницького третього ступеня (1990). Дипломант Республіканського конкурсу читців (1970, Запоріж­жя). Закінчив студію при першому Державному драматичному театрі УРСР імені Т. Шевченка (Дні­пропетровськ, 1932; викладач Л. Лю­двигов), курси під­вище­н­ня кваліфікації акторів Державного ін­ституту театрального мистецтва (1938), Вищу партійну школу при Центральному комітеті Комуністичної партії Радянського Союзу (1956; обидва — Москва). Працював у Запоріж­жі: 1933–41 (з пере­рвою) — артист, режисер робітничого театру «Дні­пробуд», водночас 1937–41 — ін­спектор театрів обласного від­ділу мистецтв; 1947–51 — директор Будинку народного творчості; 1951–54 — завідувач сектору культури обкому Комуністичної партії України; від 1954 (з пере­рвою) — у філармонії: художній керівник, артист; 1961–64 — директор, 1964–79 — артист, 1979–88 — майстер художнього слова; за сумісництвом 1959–65 — за­ступник начальника обласного управлі­н­ня культури. Засновник і художній керівник Запорізького народного опери при Палаці культури імені С. Кірова (1960–70). У репертуарі — літературні концерти: за творами запорізьких гумористів — «Запоріжці сміються», Л. Нагнибіди (1965), «О. Є. Єсенін» (1976); літературні композиції: «О. С. Пушкін» (1946), «Ліліан Войнич» (1959–60), «Василь Тьоркін» за О. Твардовським (1965), «Без­вісні не пропали» (1975). Зі­грав ролі Платона Кречета, Російського посла («Платон Кречет», «Бог­дан Хмельницький» О. Корнійчука), Незнамова («Без вини винні» О. Островського), Фердинанда («Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера). Був особисто зна­йомий із Остапом Вишнею, ви­ступав 1927–32 із художнім чита­н­ням його оповідань «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Само­стійна дірка» у Дні­пропетровську.