Князюк Валерій Костянтинович
КНЯЗЮ́К Валерій Костянтинович (24. 11. 1934, Харків — 12. 06. 1997, Київ) — прозаїк, публіцист. Член СПУ (1977). Закін. Київський університет (1957). Працював у ред. «Робітничої газети», ж. «Вітчизна». Друкувався від 1965. Писав укр. і рос. мовами. Автор худож.-докум. повістей «Світ маленьких гулліверів» (1976; про В. Сухомлинського), «Спокій сталі» (1979), «Водяные паруса “Фрегатов”» (1982; усі — Київ), «Брестская крепость» (Москва, 1988), зб. оповідей та повісті-есею «Єдиний привілей» (К., 1989), публіцист. кн. «Загадка соняшника» (1980), «Молоко з присмаком мигдалю» (1984; обидві — Київ), «Пламя и память» (Москва, 1985). Осн. теми творчості К. — історія рад. країни, збереження природи, екол. проблеми міст, гуманіст. аспекти НТП. Для дітей написав повість-казку «Верблюденя Паго-Пого, або Подорож до чарівної криниці» (К., 1976).
Рекомендована література
- Кореневич Л. «Правдивість на час», або Розбурхано-хвилююче відображення через прочинені двері // Жовтень. 1982. № 10.
Завантажити статтю
Людина 
