Авріль Адольф
АВРІ́ЛЬ Адольф (d’Avril Adołf; псевдонім — Cyrille; 17. 08. 1822, Париж — 27. 10. 1904, с. Копп’єр, департамент Валь-д’Уаз, Франція) — французький дипломат, славіст, публіцист. Здобув юридичну освіту в Сорбонні. Працював у Міністерстві закордонних справ Франції; від 1866 — генеральний консул Франції у Бухаресті; 1876–83 — надзвичайний і повноважний посол Франції у Чилі. Водночас займався літературною і публіцистичною діяльністю. Подорожував Україною. У своїх кн. «Voyage sentimental dans les pays slaves» («Сентиментальна мандрівка слов’янськими країнами», 1876), «Slavy Dcera: Choix de poésies slaves» («Дочка Слави: Вибране із слов’янської поезії», 1896; обидві — Париж) та ін. публікаціях висвітлював питання походження українців, історію поглинання Буковини Австрійською імперією (від 1867 — Австро-Угорщина), боротьбу козацтва Запорозької Січі, яке, за його словами, «уславилося на весь світ республіканською та військовою організацією». Одним із перших у Франції відзначив міжнародне значення української культури. Популяризував діяльність Т. Шевченка, переклав його поеми «Гамалія», «Тарасова ніч».
Рекомендована література
- Якуб’як М. Адольф д’Авріль про Україну // Хроніка 2000. 1995. № 2–3.
Завантажити статтю
