Авріль Адольф

АВРІ́ЛЬ Адольф (dʼAvril Adołf; псевдонім — Cyrille; 17. 08. 1822, Париж — 27. 10. 1904, с. Коп­пʼєр, департамент Валь-дʼУаз, Франція) — французький дипломат, славіст, публіцист. Здобув юридичну освіту в Сорбон­ні. Працював у Міністерстві закордон­них справ Франції; від 1866 — генеральний консул Франції у Бухаресті; 1876—83 — над­звичайний і повноважний посол Франції у Чилі. Водночас за­ймався літературною і публіцистичною діяльністю. Подорожував Україною. У своїх кн. «Voyage sentimental dans les pays slaves» («Сентиментальна мандрівка словʼянськими країнами», 1876), «Slavy Dcera: Choix de poésies slaves» («Дочка Слави: Ви­бране із словʼянської поезії», 1896; обидві — Париж) та ін. публікаціях висвітлював пита­н­ня походже­н­ня українців, історію по­глина­н­ня Буковини Ав­стрійською імперією (від 1867 — Австро-Угорщина), боротьбу козацтва Запорозької Січі, яке, за його словами, «уславилося на весь світ республіканською та військовою організацією». Одним із перших у Франції від­значив між­народне значе­н­ня української культури. Популяризував діяльність Т. Шевченка, пере­клав його поеми «Гамалія», «Тарасова ніч».

Завантажити статтю