Вербич Святослав Олексійович
ВЕ́РБИЧ Святослав Олексійович (05. 09. 1971, с. Грибовиця Іваничівського, нині Володимирського р-ну Волинської обл.) — мовознавець. Доктор філологічних наук (2017). Закінчив Волинський педагогічний університет (Луцьк, 1994). Від 1997 працює в Інституті української мови НАНУ: від 2006 — старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики; водночас 1999—2001 — доцент кафедри українознавства Національної академії оборони України (обидва — Київ); 2002—15 — доцент кафедри іноземної філології та перекладу Київського інституту перекладачів. Голова Української ономастичної комісії (від 2018). Наукові дослідження з ономастики, етимології онімної та апелятивної лексики. Автор-укладач книг «Невідома Україна. Унікальні місця та споруди» і «Скарби та реліквії України» (обидві — Київ, 2020).
Пр.: Ділова українська мова. К., 2000 (співавтор); Гідронімія басейну Верхнього Дністра: Етимол. слов.-довід. К., 2007; Гідронімія басейну Середнього Дністра: Етимол. слов. Лц., 2009; Спілкуйся українською. Практичні поради з українського мовлення: Навч. посіб. К., 2011; Гідронімія басейну Дністра. Лц., 2017.
П. І. Білоусенко
Основні праці
Ділова українська мова. К., 2000 (співавтор); Гідронімія басейну Верхнього Дністра: Етимол. слов.-довід. К., 2007; Гідронімія басейну Середнього Дністра: Етимол. слов. Лц., 2009; Спілкуйся українською. Практичні поради з українського мовлення: Навч. посіб. К., 2011; Гідронімія басейну Дністра. Лц., 2017.
Людина 
