Кривий Микола Васильович
КРИВИ́Й Микола Васильович (19. 12. 1948, с. Коболчин Сокирянського, нині Дністровського р-ну Чернівецької обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (2015), Літературна премія імені М. Чабанівського (2011). Закінчив Львівський університет (1972), Вищу партійну школу при ЦК КПУ (1981) Працював коректором, літпрацівником у районних газетах Чернівецької обл. (1965–73), перебував на партійній роботі в Рівненській обл. (1973–91). Головний редактор рівненського тижневика «Фурор» (1991–92), недержавних телерадіокомпаній «10-й канал», «Сфера-ТБ» (1992–2014, від 2014 — голова наглядової ради останньої). Дебютував 1973 новелою «Синя ніч» у газеті «Радянське село». Друкується у часописах «Дніпро», «Крокодил-плюс», «Селяночка», «Вільне слово», «Буковинське віче», «Вісті Рівненщини». Улюблені жанри — гумор та сатира, чимало творів написав для дітей.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Лінька одужала. 2005; Біля чужої криниці. 2006; Кумедне дитя. 2007; Хто вкрав Місяць? 2007; Снять соненята сни. 2008; Дядько, що розганяє машини. 2008; Метелик і Павук. 2008; Добрий Дятел. 2008; Недопите вино. 2008; Зарубки на серці. 2008; Шафа для жирафа. 2009; Табу на жінок. 2014; Дірка від кохання. 2015; Незгасний творчості вогонь. 2015 (співавтор); Добрий слід на землі. 2016 (співавтор); усі — Рівне.
Рекомендована література
- Самчук І. Головне для письменника — не відчуважитися від людей — про М. Кривого // Сім днів. 2006, 24 листоп.;
- Поліщук Я. Невигадані історії Миколи Кривого // Вісті Рівненщини. 2008, 19 груд.;
- Серцем з Буковиною: Імена славних сучасників. К., 2011;
- Брозинська Є. Про роман М. Кривого «Табу на жінок» // Буковин. віче. 2014, 2 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
