Гао Ман

ГА́О МАН (справжнє — Сун Юйнань; 25. 10. 1926, м. Харбін, Китай — 06. 10. 2017, Пекін) — китайський пере­кладач, критик, літературо­знавець, живописець. Член Спілки письмен­ників Китаю (1954). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010). Освіту здобув у Християнській асоціації молодих людей у Харбіні (1933—43). Працював пере­кладачем і редактором газети «Пів­нічне сяйво» (1945—50), яку видавало Товариство китайсько-радянської дружби в Харбіні, та у головному офісі цього товариства в Пекіні (1954—62); редактором (1962—67), головним редактором (1976—89) журналу «Світова література». Під час «культурної революції» пере­бував на трудовому пере­вихован­ні у сільськогосподарському ко­оперативі (1967—76). Зробив вагомий внесок у роз­виток українсько-китайських культурних взаємин. Пере­клав оповіда­н­ня «Завжди солдати» О. Гончара (журнал «Пів­нічний Схід», 1949), яке було внесене до обовʼязкової про­грами з літератури в середніх школах Китаю, згодом видав збірку його оповідань під на­звою «Завжди солдати» (Пекін, 1982) та роман «Прапороносці» (Чунцін, 1992), а також пʼєси «Крила» О. Корнійчука (Пекін, 1956) та «Украдене щастя» І. Франка (Шанхай, 1987), поему «Катерина» Т. Шевченка (Ґуанчжоу, 1981). У пере­кладі Гао Мана у Пекіні ви­друкувано двомовні поетичні збірки «Подих Китаю» (2010), «Мелодії чотирьох сезонів» (2011), «Голоси Під­небесної», «Натхнен­ний вірш — Чаруюча картина» (обидві — 2012) Л. Скирди. Мав ви­знаний талант порт­ретиста, створив низку порт­ретів письмен­ників із різних країн світу в техніці «го хуа», зокрема порт­рет О. Гончара (1950) та картину «Тарас Шевченко на Дні­прі» (1989).

Завантажити статтю