Павлишин Володимир Іванович

ПАВЛИ́ШИН Володимир Іванович (03. 01. 1940, с. Зашковичі Городоцького, нині Львівського р-ну Львівської обл.) — геолог, мінералог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1981), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Державна премія України в галузі науки і техніки (2013), премія імені Є. Лазаренка НАНУ (2021). Міжнародна нагорода «Award Prize» (2004). Закінчив Львівський університет (1960), де відтоді й працював. 1969–70 — в Інституті хімії та технології рідкісних елементів і мінеральної сировини Кольської філії АН СРСР (м. Мончегорськ, РФ); 1970–72 — в Інституті геологічних наук АН УРСР; від 1972 — в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ (обидва — Київ): 1982–86 — завідувач онтогенічної лабораторії, 1986–91 — головний науковий співробітник, 1991–2001 — завідувач відділу регіональної та генетичної мінералогії, 2016–20 — старший науковий співробітник, від 2020 — завідувач відділу Мінералогічний музей імені академіка В. Вернадського; водночас 1988–2022 — професор кафедри мінералогії, геохімії та петрографії Київського університету. 1991–2001 — президент, 2006–11 — почесний президент Українського мінералогічного товариства. Наукові інтереси стосуються питань регіональної, генетичної, прикладної та навчальної мінералогії. Виконав фундаментальні дослідження мінералів з гірничорудних р-нів України. Засновник нового наукового напряму — екологічна мінералогія. Фундатор біомінералогії в Україні. Автор низки статей в ЕСУ.

Рекомендована література

1. Володимир Павлишин (до 70-річчя від дня народження). Спогади мінералога, Львівський період: матеріали до наукової біографії й бібліографії. К., 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю