ПА́ВЛІВ Петро Васильович (28. 08. 1931, с. Малі Дідушичі, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 07. 10. 1999, Львів, похований у с. Сокільники Пустомитівського, нині Львівського р-ну) — геодезист. Батько А. Павліва. Доктор технічних наук (1988), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1996). Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1953), де 1960–63 й працював. 1963–66 — в Івано-Франківській філії Львівського політехнічного ін­ституту; 1966–99 — в Українському лісотехнічному університеті (Львів): 1988–99 — професор кафедри лісової таксації та геодезії. Наукові дослідже­н­ня: точність нівелірних мереж, стійкість пунктів висотної мережі, ви­вче­н­ня рухів земної кори, механізмів впливу різноманітних факторів зовнішнього середовища (зокрема нівелірної рефракції) та накопиче­н­ня помилок у результатах високоточного нівелюва­н­ня, роз­робле­н­ня методів їх виявле­н­ня та врахува­н­ня. Брав участь в укла­дан­ні «Геодезичного енциклопедичного словника» (Л., 2001).