Проць Любов Іванівна
ПРОЦЬ Любов Іванівна (28. 04. 1959, смт Дубляни Самбірського р-ну Львівської обл.) — поетеса. Член НСПУ (1992). Премії імені В. Симоненка (1990), «Благовіст» (2004), імені М. Шашкевича (2022). Закінчила Дрогобицький педагогічний інститут (Львівська обл., 1980). Учителювала, зокрема від 1986 у рідному селищі. Голова Дублянського осередку товариства «Просвіта» (1992–2004). Дебютувала збіркою поезій «Дубляни» (К., 1990). У віршах П. — глибока любов до рідної України, переживання за історичну та нинішню долю українського народу. Її поезія позначена філософськими роздумами та ліричністю. У своїй творчості авторка зуміла поєднати досягнення традиційної форми української поезії зі справжніми здобутками її сучасної витонченості, образності. Вірші П. друкували в обласних та республіканських газетах, журналах «Жовтень», «Дніпро», «Дзвін», «Березіль», «Ранок», альманасі «Поезія», а також газеті «Свобода» (США), окремі з них перекладені італійською мовою. Пише й для дітей — збірка «Ластів’ятко» (Дрогобич, 2016; 2017).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Горобина ніч. Дрогобич, 1995; Сріберні ключі. Самбір, 2001; Дух євшану. Л., 2002; Група крові. Дрогобич, 2009; 2011; Полювання на світло. К., 2013; Небесна вервичка. Дрогобич, 2013; Китиця білих утіх. К., 2013; Знамена вітру. Х., 2015; Комора пам’яті. Л., 2015; Тінь Прокруста. Дрогобич, 2022.
Рекомендована література
- Шалата М. Світ безмежний — у тісній строфі... // Година для праці настала...: статті, есеї. Дрогобич, 1997;
- Антонишин С. Життя на долоні сніжинки // Дзвін. 2003. № 3;
- Набитович І. Паліпмсести світла душі // Проць Л. Полювання на світло. К., 2013;
- Грущак А. Стою під зорепадом віршів: Про творчість Любові Проць // Слово Просвіти. 2019, 16–22 трав.
Завантажити статтю
Людина 
