Прокоф’єв Євген Олександрович
ПРОКО́Ф’ЄВ Євген Олександрович (10. 05. 1966, Запоріжжя) — графік. Чоловік А. Прокоф’євої. Член СХ з реклами (1996), НСХУ (2003). Закінчив Харківську академію дизайну та мистецтв (2012; викладачі В. Ганоцький, В. Ковтун). Працював художником-оформлювачем художньо-рекламного комбінату ТОВ «Реклама» (1985–2000); від 2006 — викладач образотворчого мистецтва художнього відділення Запорізького вищого професійного училища та дитячої художньої школи. Член творчого об’єднання художників Запоріжжя «Колорит» (2020). Основний стиль — постімпресіонізм. У творах поєднує індивідуальне й традиційне, що характерне для художників Запорізького краю. Учасник обласних, всеукраїнських та закордонних мистецьких виставок від 1985. Постійно бере участь у творчих волонтерських заходах, кошти від яких спрямовують на допомогу ЗСУ та дитячим лікарням. Деякі твори зберігаються в Запорізькому й Харківському художніх музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Літній світ» (2000), «Літній букет», «Сіверський Донець» (обидва — 2001), «Білі квіти» (2002), «Зі святом, кохана», «Тобі, улюблена», «Білий храм» (усі — 2003), «Донька Марійка» (2006), «Баби на Лису гору», «Очікування» (обидва — 2008), «Чарівні присмерки в Кам’янському» (2010), «Карпатський скрипаль (художник В. Цапко)» (2014), «Будівництво нового моста», «Прощання» (обидва — 2015), «Диким степом» (2016), «Зізнання» (2017), «Червоні зорі над греблею», «Тайна вечеря» (обидва — 2018), «Хортицька залога», «Хортиця взимку» (обидва — 2019), «Донька» (2020).
Фотоілюстрації
Людина 
