Прісняков Володимир Федорович

ПРIСНЯКО́В Володимир Федорович (18. 06. 1937, с. Козинка Верх­ньодні­провського р-ну, нині у складі м. Верхівцеве Камʼянського р-ну Днi­пропетровської обл. — 28. 11. 2009, похований у Дні­пропетровську, нині Дні­про) — фахівець у галузях ракетно-космічних двигунів, математичного моделюва­н­ня макро­економіки, психології, соціології. Доктор технічних наук (1973), професор (1974), академік НАНУ (1990), АПНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Державна премія України в галузі науки і техніки (1995). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2003). Голова Між­народного комітету з ракетних двигунів (від 1998). Дійсний член Між­народної академії астронавтики (Париж, 1995; від 1996 два терміни був членом президії). Майстер спорту СРСР із фехтува­н­ня. Закiнчив Днi­пропетровський університет (1960), де й працював: 1968—98 — завідувач кафедри двигунобудува­н­ня, 1972—77 — проректор з на­вчальної роботи, 1986—98 — ректор; 1983—2009 — завідувач від­ділу високотемпературної теплотехніки Ін­ституту геотехнічної механіки НАНУ (Дні­пропетровськ). Наукові дослідже­н­ня стосуються динаміки рідин­них ракетних двигунів, гідродинаміки та тепломасооб­міну при кипін­ні робочих тіл і теплоносіїв, електроракетних двигунів, проєктува­н­ня космічних енерго­установок тощо. Засновник однієї з провід­них наукових шкіл з питань фазових пере­ходів у ракетно-космічних системах, динаміки рідин­них, твердопаливних та електричних ракетних двигунів. Під його керівництвом роз­вʼязано низку задач про пере­хідні процеси у двигунах малих тяг з урахува­н­ням функціонува­н­ня електрогідравлічних керувальних органів та фізичних процесів, що виникають під час витіка­н­ня рідини у вакуум. Створив в університеті унікальну базу для ви­вче­н­ня процесів у плазмових двигунах та космічних енергетичних установках, провів значну кількість екс­периментів і теоретичних досліджень з питань роз­робле­н­ня нового напряму — електроракетних двигунів, а також цикл робіт із теорії та за­стосува­н­ня теплових труб. Роз­робив фізичну й математичну модель динамічних процесів у тепловій трубі під час її роботи в умовах вібраційних дій, при яких забезпечується стійка робота капілярнопористої структури. Активно працював в інших галузях науки: людино-машин­ні системи, соціомоделюва­н­ня, математична психологія, макро­економіка тощо, зокрема створював моделі роз­витку світової економіки та математичні моделі активності людини, теоретичні засади нестаціонарної макро­економіки. За його участю ви­дано перший в Україні «Російсько-український словник з авіаційної та ракетно-космічної техніки» (Дн., 1997). Помер під час від­рядже­н­ня в Одесі.