Прісняков Володимир Федорович

Визначення і загальна характеристика

ПРIСНЯКО́В Володимир Федорович (18. 06. 1937, с. Козинка Верхньодніпровського р-ну, нині у складі м. Верхівцеве Кам’янського р-ну Днiпропетровської обл. — 28. 11. 2009, похований у Дніпропетровську, нині Дніпро) — фахівець у галузях ракетно-космічних двигунів, математичного моделювання макроекономіки, психології, соціології. Доктор технічних наук (1973), професор (1974), академік НАНУ (1990), АПНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Державна премія України в галузі науки і техніки (1995). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2003). Голова Міжнародного комітету з ракетних двигунів (від 1998). Дійсний член Міжнародної академії астронавтики (Париж, 1995; від 1996 два терміни був членом президії). Майстер спорту СРСР із фехтування. Закiнчив Днiпропетровський університет (1960), де й працював: 1968–98 — завідувач кафедри двигунобудування, 1972–77 — проректор з навчальної роботи, 1986–98 — ректор; 1983–2009 — завідувач відділу високотемпературної теплотехніки Інституту геотехнічної механіки НАНУ (Дніпропетровськ). Наукові дослідження стосуються динаміки рідинних ракетних двигунів, гідродинаміки та тепломасообміну при кипінні робочих тіл і теплоносіїв, електроракетних двигунів, проєктування космічних енергоустановок тощо. Засновник однієї з провідних наукових шкіл з питань фазових переходів у ракетно-космічних системах, динаміки рідинних, твердопаливних та електричних ракетних двигунів. Під його керівництвом розв’язано низку задач про перехідні процеси у двигунах малих тяг з урахуванням функціонування електрогідравлічних керувальних органів та фізичних процесів, що виникають під час витікання рідини у вакуум. Створив в університеті унікальну базу для вивчення процесів у плазмових двигунах та космічних енергетичних установках, провів значну кількість експериментів і теоретичних досліджень з питань розроблення нового напряму — електроракетних двигунів, а також цикл робіт із теорії та застосування теплових труб. Розробив фізичну й математичну модель динамічних процесів у тепловій трубі під час її роботи в умовах вібраційних дій, при яких забезпечується стійка робота капілярнопористої структури. Активно працював в інших галузях науки: людино-машинні системи, соціомоделювання, математична психологія, макроекономіка тощо, зокрема створював моделі розвитку світової економіки та математичні моделі активності людини, теоретичні засади нестаціонарної макроекономіки. За його участю видано перший в Україні «Російсько-український словник з авіаційної та ракетно-космічної техніки» (Дн., 1997). Помер під час відрядження в Одесі.

Завантажити статтю