Потураєв Валентин Микитович
ПОТУРА́ЄВ Валентин Микитович (18. 01. 1922, с. Густомой, нині Курської обл., РФ — 29. 12. 2003, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — гірничий інженер-механік. Доктор технічних наук (1965), професор (1967), академік НАНУ (1979). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1975). Премії імені О. Динника АН УРСР (1982), РМ СРСР (1987). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2002). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (1948). Працював від 1953 у Дніпропетровському гірничому інституті: 1962–72 — проректор з наукової роботи, 1972–73 — ректор, 1967–74 — завідувач кафедри гірничих машин. Від 1966 — завідувач відділу динаміки та міцності гірничих машин (за сумісництвом), від 1974 — відділу теорії гірничих машин і робочих процесів, 1984–95 — відділу геодинамічних систем і вібраційних технологій, 1974–75 — заступник директора, 1976–92 — директор, 1992–2003 — почесний директор Інституту геотехнічної механіки НАНУ (Дніпропетровськ). Голова Придніпровського наукового центру АН УРСР (1978–85). Наукові дослідження присвячені динаміці й міцності важких гірничих машин, прикладній механіці гуми, теорії та використанню вібраційних ефектів. Засновник наукової школи в галузі механіки вібраційних машин для гірничо-металургійної промисловості. Зробив значний внесок у теорію, розроблення методів розрахунку, конструювання вібраційних машин з лінійними та нелінійними пружними зв’язками. Виконаний під його керівництвом цикл робіт у галузі прикладної механіки гуми вперше з позицій механіки і фізики твердого тіла дозволив зробити адекватний математичний опис реакції гуми на комплекс механічних, фізичних і хімічних дій. Розробив методи розрахунку гумових елементів машин, що працюють в умовах великих динамічних навантажень. Обґрунтував теорію машин резонансного типу, гірничо-транспортних пристроїв та технологічних машин, що взаємодіють із сипучим гірським середовищем. Вперше в Україні започаткував наукові напрями, пов’язані з видобуванням корисних копалин із дна Світового океану й принципово новим видом транспорту на надпровідниках. Під його керівництвом створено і впроваджено у виробництво нові типи гірничо-збагачувальних машин. Значна його заслуга в освоєнні вугільного басейну Західного Донбасу. На честь П. на головному корпусі Інституту встановлено меморіальну дошку з горельєфом.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Вибрационные транспортирующие машины. Москва, 1964 (співавтор); Резиновые и резинометаллические детали машин. Москва, 1966; Прикладная механика резины. К., 1975; 1980 (співавтор); Прогноз и предотвращение выбросов пород и газа. К., 1986 (співавтор); Мельницы самоизмельчения. К., 1988 (співавтор); Вибрационно-пневматическое транспортирование сыпучих материалов. К., 1989 (співавтор); Вибродоставочные комплексы в технологиях разработки рудных месторождений. К., 1990 (співавтор); Механика вибрационных машин с эластичными рабочими органами. К., 1991 (співавтор); Использование вибрационных и волновых эффектов при отработке выбросоопасных пластов. К., 1992 (співавтор); Пульсационные и волновые эффекты в горном массиве. К., 1993 (співавтор); Механика вибрационно-пневматических машин эжекторного типа. К., 2001 (співавтор); Вибрационная техника и технологии в энергоемких производствах. Дн., 2002. (співавтор).
Рекомендована література
- Шаповал І. М. Придніпровські джерела: Оповіді про вчених. К., 1982;
- Валентин Никитич Потураев: Биобиблиография ученых УССР. К., 1982;
- 80-річчя академіка НАН України В. М. Потураєва // Вісн. НАНУ. 2002. № 1;
- Потураев Валентин Никитич: Жизнь — в науке! Дн., 2010;
- Динаміка життя вченого й організатора науки. Валентин Микитович Потураєв // Швидько Г. К. Нариси з історії Національного гірничого університету (1899–2015). Ректори. Дн., 2015.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
