ПОНОМАРЕ́НКО Олександр Микола­йович (14. 01. 1950, с. Положаї Пере­яслав-Хмельницького, нині Борис­пільського р-ну Київської обл.) — геолог. Доктор геологічних наук (2003), професор (2013), академік НАНУ (2015). Державна премія України в галузі науки і техніки (2014). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Орден Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2020). Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (1970), Київський університет (1979). Від­тоді працює в Ін­ституті геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ (Київ): 2001–03 — завідувач від­ділу геології і страти­графії докембрію, від 2003 — завідувач від­ділу геохімії ізотопів і мас­спектрометрії, водночас 2004–08 — за­ступник директора з наукової роботи, від 2008 — директор. 2004–15 — за­ступник академіка-секретаря, 2015–25 — академік-секретар Від­діле­н­ня наук про Землю, від 2025 — радник Президії НАНУ. Один з провід­них вчених у галузі ізотопної геохронології та страти­графії докембрійських утворень Українського щита (УЩ). Член УПТ. Здійснює геохронологічні дослідже­н­ня, що спрямовані на рекон­струкцію ран­ніх етапів історії геологічного роз­витку УЩ, а саме уточнює особливості його геологічної будови, між­регіональну кореляцію основних страти­графічних під­роз­ділів окремих гео­блоків, чинну геохронологічну шкалу та хронострати­графічну кореляцію її з Між­народною шкалою геологічного часу.