Пономаренко Єва Мартиянівна
ПОНОМАРЕ́НКО Єва Мартиянівна (20. 01. 1950, с. Андріївка Олевського, нині Коростенського р-ну Житомирської обл.) — поетеса. Член НСПУ (2006). Закінчила Український заочний політехнічний інститут (Харків, 1976). Працювала інженером-технологом на підприємстві «Кримський титан» (м. Армянськ, АР Крим, 1972–2007). Дебютувала 1963 віршем «До Тараса Шевченка» в олевській районній газеті. Поетична уява авторки обертається навколо вічних тем — материнство, кохання, жіноча доля, людське буття та його проблеми. У віршах віддзеркалено всі етапи її життя, наповнені нелегкою фізичною та розумовою працею. Її причетність до реалій сьогодення чітко означена: «Я горда тим, що українка зроду, і що б там не судилося мені, я, калинова гілочка народу, ніколи не схилюся у борні!». Про поетесу 2009 на ТРК «Північний Крим» створено фільм «Журавлиний спів Єви Пономаренко».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Серебрянная полынь. Красноперекопск, 1998; Вогонь життя. Сф., 1999; Мозаїка життя. Сф., 2001; Журавлиний спів. Сф., 2003; 2005; Свої слова не стала сповивать. Сф., 2011; Спів, що зринав у голубій блакиті. Сф., 2013; Калинова гілочка народу. Хм., 2017; Заграй, сопілочко! Хм., 2017; Впаде роса на суховії. Хм., 2017; Острівці мого болю. Хм., 2020.
Завантажити статтю
Людина 
