Павельчук Іванна Андріївна
ПАВЕЛЬЧУ́К Іванна Андріївна (16. 05. 1968, Київ) — живописець. Член НСХУ (1995). Заслужений художник України (2009). Доктор мистецтвознавства (2021). Навчалася в Державному педагогічному університеті імені І. Крянге в Кишиневі (1988–92) та приватно в майстернях М. Глейзера (1983–92), народного художника Молдови М. Ґреку (1990–95), закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2000; викл. О. Лагутенко). Працює в галузі сучасного українського живопису. Підписує роботи як Івапавельчук. П. — постмодерністський живописець радикальної орієнтації. Її творчість — спосіб одкровення, символізм мислення; композиціям властива монументальність, декоративність і фронтальність зображення. Основна тема — Батьківщина, втілена в образах-метафорах на тему війни й миру в Україні. Мисткиня пройшла еволюцію від лінії та малюнка до фактури, зосередилася на кольорі. Твори 1985–95 — неосеційного напряму; від 1995 — абстракції за власним методом «референтна колористика» (тлумачення сюжету й образу через колір, що в авторській міфології має «одухотворену» форму буття): «Етнічна батьківщина Жовтого», «Час, коли від Червоного залишилася тільки назва» (обидва — 2000), що експонувала в персональних проєктах «Генеалогія кольору — художникам» (2001, Київ), «Туга Червоного за Яскраво-Блакитним» (1999, 2001, 2004, 2006; Київ, Москва, Берлін). Авторка книг «Художні моделі абстрактного живопису в Україні 1980–2000 (Епістемологія креації)» (2013), «На перехресті модерну: Федір Кричевський на шляху до постімпресіонізму» (2018; 2019; 2022), «На перехресті модерну: інспірації японізму у практиці українських колористів 1900–1930 х років» (2019; 2021), «Постімпресіонізм в українському живописі ХХ століття» (2019; 2021; усі — Київ). За інноваційний курс «Діалог Кольорів» 2022 присуджено CEEPUS з правом викладання в Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Учасниця всеукраїнських, міжнародних, закордонних мистецьких виставок від 1988. Персональні — у Києві (1994–2002, 2004, 2006–09, 2018), Москві (2001), Берліні (2004). Окремі твори зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї «Київська картинна галерея», Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (усі — Київ), Східно-Казахстанському музеї образотворчих мистецтв імені родини Невзорових у м. Семей.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Натюрморт з чорним яблуком» (1986), «Натюрморт з мідними предметами» (1988), «Русалка Юлька в дитинстві» (1989), «Три сосни — три гори (1990), «Лавра» (1991), «Пасха-Великдень» (1992), «Корова Роза» (1994), «Обгоріла Земля», «Епітафія», «Ґрунт», «Земля», «Тріщина» (усі — 1994); «Поліхромія» (1995), «Колоски» (1997), «Туга Червоного за Яскраво-Блакитним» (1999), «Глиба мовчазна» (2003), «Портрет України: що тебе не згубить — то тебе укріпить» (2008), «Автопортрет з Революцією» (2012), «Квітуча Україна» (2012–16), «Над щастям, мов над прірвою» (2014), «Чубарики-чубчики» (2017; 2022), «Ukraine» (2023).
Рекомендована література
- Ukrainische kunst der gegenwart: Katalogue. Wuppertal, 1992;
- The Liberian // Ukrainian Art Exhibition: Catalogue. London, 1994;
- Федорук О. Падіння ангелів // Образотворче мистецтво. 2001. № 1;
- Його ж. Синкретизм Генеалогії Кольору // Там само. 2002. № 1;
- Іва Павельчук. Генеалогія Кольору: Каталог. К., 2004;
- Іва Павельчук: Неосецесії. 1986–1995 = Iva Pavelchuk: Neo-Secessive: Каталог. К., 2006.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
