Павлов Вадим Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ПА́­ВЛОВ Вадим Володимирович (11. 01. 1933, Київ — 06. 06. 2016, там само) — фахівець у галузі технічної кібернетики та системного аналізу. Доктор технічних наук (1967), професор (1971). Державна премія України у галузі науки і техніки (1991), премія імені В. Глушкова АН УРСР (1990). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1956). Працював 1962—68 у Київському ін­ституті інженерів цивільної авіації; 1968—97 — завідувач від­ділу ергатичних систем управлі­н­ня Ін­ституту кібернетики НАНУ; 1997—2016 — завідувач від­ділу інтелектуального управлі­н­ня Між­народного науково-на­вчального центру інформаційних технологій та систем НАНУ (обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня були присвячені роз­роблен­ню інтелектуальних систем управлі­н­ня динамічними обʼєктами. Засновник теорії нелінійної інваріантності.

Пр.: Метод гармонической линеаризации в проектировании нелинейных систем автоматического управления. Москва, 1970 (спів­автор); Инвариантность и автономность нелинейных систем управления. К., 1971; Начала теории эргатических систем. К., 1975; Конфликты в технических системах. Управление. Целостность. К., 1982; Системы человек—машина: про­блемы и синтез. К., 1987; Синтез стратегий в человеко-машин­ных системах. К., 1989; Интел­лектуальное управление сложными нелинейными динамическими системами. К., 2015 (спів­автор).

Літ.: Па­влов Вадим Владимирович (11. 01. 1933 — 06. 06. 2016) // Кибернетика и вычислительная техника. 2016. Вып. 185.

О. Є. Волков

Завантажити статтю