Павлюк Мирослав Іванович

ПАВЛЮ́К Мирослав Іванович (04. 08. 1943, с. Литячі Заліщицького, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — геолог. Чоловік Н. Зелінської. Доктор геолого-мінералогічних наук (1997), професор (2005), академік НАНУ (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2009), премія імені П. Тутковського НАНУ (2017). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2018). Закінчив Львівський університет (1965). Відтоді працює в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів): 1987–88 — завідувач лабораторії проблем нафтогазоносності акваторій, від 1988 — завідувач відділу геології нафти і газу, водночас 1998–2000 — заступник директора, 2001–24 — директор, від 2024 — радник при дирекції. Головний редактор журналу «Геологія і геохімія горючих копалин» (від 2001). Основними напрямами наукових досліджень є геологія нафти і газу, геотектоніка, еволюція нафтогазоносних провінцій, закономірності нафтогазонагромадження, генезис вуглеводнів, геодинамічні режими та критерії нафтогазоносності. Довів, що формаційна послідовність мезо-кайнозойських комплексів Азово-Чорноморського шельфу на певних етапах є індикатором домінуючих геодинамічних зусиль розтягу чи стиску та ізостазії; встановив, що локальна складчастість Азово-Чорноморського регіону відзначається проміжним — між альпінотипним та германотипним — характером, що зумовлено геодинамічними процесами та тектонічною компресією Євразійської і Африкано-Аравійської літосферних плит. Розробив нову генетичну класифікацію типів локальних складок і пов’язаних з ними пасток нафти і газу, що базується на геодинамічному принципі і дає змогу прогнозувати перспективні пастки вуглеводнів різних генетичних типів; побудував моделі Азово-Чорноморської та Баренцовоморської нафтогазоносних провінцій як структур периконтинентальних шельфів Східноєвропейської платформи. Відтворив головні етапи геотектонічного розвитку нафтогазоносних провінцій України, створив їх геодинамічні моделі та показав їхній вплив на нафтогазоносність в контексті зв’язку з новітньою геологічною парадигмою — тектонікою літосферних плит, що значно розширює термодинамічні умови можливого перетворення розсіяної органічної речовини в надрах і зближує альтернативні гіпотези походження нафти («полігенез нафти»).

Завантажити статтю