Панов Микола Іванович
ПАНО́В Микола Іванович (07. 08. 1940, с. Берека Олексіївського, нині Лозівського р-ну Харківської обл. — 12. 04. 2023, Харків) — правознавець. Доктор юридичних наук (1987), професор (1989), академік НАПрНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2002). Закінчив Харківський юридичний інститут (1966). Працював у прокуратурі Харківської обл. (1965–70); від 1970 — у Національному юридичному університеті (Харків): 1974–81 — заступник декана заочного факультету, 1987–2007 — проректор з наукової роботи, водночас від 2000 — завідувач, від 2020 — професор кафедри кримінального права № 2. Наукові дослідження: теорія та методологія кримінального права, вчення про злочин, законодавча техніка кримінального права, відповідальність за окремі види злочинів, теорія та філософія права. Брав участь у розробленні проєктів Конституції України, Кримінального кодексу України, а також низки законопроєктів, зокрема «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про нормативно-правові акти України».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. Х., 1977; Способ совершения преступления и уголовная ответственность. Х., 1982; Достоевский: философия, социология и психология преступления. Х., 2001 (співавтор); Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації. Х., 2002 (співавтор); Конституційно-правові засади становлення української державності. Х., 2003 (співавтор); Проблеми правової конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз. Х., 2004 (співавтор); Проблеми модернізації політичних систем сучасності. Х., 2008 (співавтор); Вибрані наукові праці з проблем правознавства: 70-річчю з дня народження присвячується. К., 2010; Проблеми методології науки кримінального права. Вибрані наукові праці. Х., 2018; Вибрані праці з проблем правознавства. Х., 2020.
Рекомендована література
- Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Х., 2014.
Завантажити статтю
Людина 
