Кобелєв Олександр Васильович

Визначення і загальна характеристика

КО́БЕЛЄВ Олександр Васильович (15(27). 07. 1860, Царське Село, нині м. Пушкін С.-Петербур. міськради — 30. 09. 1942, Київ) — архітектор. Закін. С.-Петербур. ін­ститут цивіл. інж. (1887). Від­тоді працював у Києві в Упр. Пд.-Зх. залізниці: від 1896 — зав. архіт. від­ділу тех. від­діл. шляхової служби. Протягом 1890-х рр. звів низку споруд Залізнич. колонії у Києві, здійснював роз­шире­н­ня залізнич. ст. Київ і Козятин, спорудже­н­ня нової Уман. гілки, 1888–90 керував будівництвом вокзалу в Козятині (проект В. Куликовського). Від 1899 — у Київ. політех. ін­ституті: від 1912 — проф. Водночас від 1901 — зав. школи десятників у буд. і шлях. справі, був її почес. опікуном; від 1912 — декан інж.-буд. від­діл. Київ. політех. курсів. К. на­прочуд вдало інтер­претував у своїх будівлях різноманітні істор. стилі, зокрема використовував форми італ. ренесансу, неокласицизму. 1898 виборов 2-е м. на закритому конкурсі проектів комплексу Київ. політех. ін­ституту, а 1900 замінив пере­можця конкурсу І. Кітнера в керуван­ні його будівництвом. Серед найви­значніших реаліз. проектів також — Київ. контора Держ. банку (нині Нац. банк України) на вул. Ін­ститутська, № 9^а (1902–05, надбудова 1934 спільно з В. Риковим), Селян. поземел. банк (нині від­діл. звʼязку № 25 на вул. Володимирська, № 10; 1910–11), Комерц. ін­ститут (нині гол. корпус Нац. пед. університету на розі вул. Пирогова, № 9 та бульвару Т. Шевченка, № 22–24; 1911–15), приміще­н­ня Вищих жін. курсів на вул. Маловолодимирська (нині Міністерство з над­звичай. ситуацій, вул. О. Гончара, № 55^а; 1914), Київ. від­діл. Рос. тех. товариства на вул. Маловолодимирська (нині Ін­ститут геол. наук НАНУ, вул. О. Гончара, № 55^б; 1914).

Пр.: Зерноподъемник в г. Вин­нице // Зодчий. 1891; Станция Казатин Юго-Западной железной дороги // Там само. 1892; Общая граж­данская архитектура: Курс лекций. К., 1907.

Літ.: Бабулевич С. П. Видатний зодчий Києва // АРУ. 1940. № 6; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.

В. І. Тимофієнко, В. В. Ковалинський

Завантажити статтю