Приймак Йосип Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ПРИ­ЙМА́К Йосип Дмитрович (26. 09. 1943, с. Городниця Городенківського р-ну Станіславської обл., нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) — майстер художнього обробле­н­ня дерева, каменю. Чоловік Дарії, батько Дмитра При­ймаків. Член НСХУ (1990). Закінчив Косівський технікум народних художніх промислів (Івано-Франківська обл., 1970; викладачі В. Гуз, В. Гавриш, М. Федірко), Дрогобицький педагогічний ін­ститут (Львівська обл., 1977). Від 1970 — викладач Косівського технікуму народних художніх промислів (нині ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва): 1982—97 — завідувач від­ділу художньої обробки дерева, 1997—2001 — за­ступник директора з менеджменту, водночас від 2000 — викладач, в. о. доцента кафедри художнього дерева. Створює тарелі, мисники, скриньки, сучасні гуцульські меблі, вироби бондарства, памʼятні знаки з каменю; проєктує та виготовляє форми малої архітектури. Традиційний гуцульський орнамент збагачує антропоморфними рослин­ними мотивами. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1979. Автор на­вчальних посібників: «Гуцульська різьба та інкрустація» (1998), «Декорува­н­ня виробів з дерева» (2001), «Малі архітектурно-художні форми» (2003), «Технологія художнього деревооб­робництва» (2010, спів­авт.), а також низки книг та альбомів про митців: «Володимир Гуз», «Юрій Па­влович. Високі обрії творчого злету» (обидві — 2004), «Іван Грималюк» (2005), «Син славного роду різьбяр Дмитро Шкрібляк» (2006), «Династія Тонюків» (2013), «Історія від­ділу художньої обробки дерева» (2016; обидві — спів­авт.), «Кіщук Микола Зінові­йович. Чарівні мелодії інкрустації» (2020, спів­авт.; усі — Косів). Деякі вироби зберігаються в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповід­нику (Київ), Івано-Франківському крає­знавчому музеї, Художній галереї м. Фірзен (Німеч­чина).

Тв.: памʼятний знак жертвам 2-ї світової війни (1995, м. Фірзен-Дюлькен, Німеч­чина); ємність для обряду хреще­н­ня; цебрики — «Барвінок», «Червона рута» (усі — 1999); тарелі — «Едельвейс» (2000), «Квітка полонини» (2010), «Ювілейна» (2021); дійнички — «Від­лу­н­ня» (2004), «Весна» (2008); рогачі — «Чугайстер» (2004), «Ранкова роса», «Полонинська весна» (обидва — 2005); кухлі — «Шовкова косиця», «Зозулі», «Весняні мотиви» (усі — 2007), «Плай» (2008); коновочки — «Осінь» (2007), «Вітер» (2008), «Казка», «Птахи» (обидві — 2022); рахви — «Хрести нашої долі», «Алегорія» (усі — 2008), «Славна династія» (2011), «Аркан» (2012), «Пасхальна» (2013); гарчики — «Пташина пісня» (2008), «Веселий» (2013); сільнички — «Ропа», «Павучок» (обидві — 2008), «Ружа» (2010), «Ялівець» (2022); бербениця «Полонинська ватра» (2012); ві­дерце «Джерело» (2013); ваза «До­статок» (2014); свічник «Пробудже­н­ня» (2014); пасківник «Великодній» (2022).

Літ.: Мисюк І. Педагог і митець // Комсомол. прапор. 1983, 27 груд.; Черганівець В. Неспокійне серце митця // Рад. Гуцульщина. 1989, 16 лют.; Молинь В. Скарби прадавні береже душа // Гуцул. край. 2008, 17 жовт.; Глібчук В. Багато­гран­ність Йосипа При­ймака. З нагоди 70 літнього ювілею // Там само. 2013, 4 жовт.; Мудрицька А. Мистецька дипломатія Йосипа При­ймака // Там само. 2021, 17 груд.

В. Д. Молинь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю