Прибєга Леонід Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ПРИБЄ́ГА Леонід Володимирович (08. 03. 1944, с. Лука-Мелешківська Він­ницького р-ну Він­ницької обл.) — архітектор, ре­ставратор. Кандидат архітектури (1989), професор (1994), дійсний член Української академії архітектури (1998). Заслужений працівник культури України (1997). Державна премія України в галузі архітектури (2002). Орден «За заслуги» 3-го (2008) та 2-го (2017) ступенів. Член НСАУ (1982). Закінчив Він­ницький будівельний технікум (1962) та Київський художній ін­ститут (1973), де від­тоді й працює (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): 1979—89 — декан архітектурного факультету, від 1989 — керівник на­вчально-творчої майстерні архітектурного проєктува­н­ня, 1993—2012 — проректор з наукової роботи, 1993—2004 — професор кафедри архітектурного проєктува­н­ня, 2004—18 — завідувач, від 2018 — професор кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв. 1971—84 був членом авторського колективу з формува­н­ня архітектурної екс­позиції Національного музею народної архітектури та побуту в Києві. 1973—77 — керівник архітектурно-ре­ставраційного проєктного від­ділу Республіканського науково-виробничого ре­ставраційного управлі­н­ня Українського товариства охорони памʼяток історії та культури; 1989—2011 — голова ради Київської міської організації Українського товариства охорони памʼяток історії та культури. 1993—2004 — президент, від 2007 — почесний президент Українського національного комітету Між­народної ради з питань памʼяток і ви­значних місць (ICOMOS). Наукові дослідже­н­ня у галузі теорії архітектурної ре­ставрації та практичної ре­ставрації памʼяток народної деревʼяної архітектури. Брав участь у ви­вчен­ні та ре­ставрації понад 50-ти обʼєктів народної архітектури, зокрема вітряків (1974—77) із сіл Городище (нині Тульчинського р-ну Він­ницької обл.) і Боровиця (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) та церкви Покрови Пресвятої Богородиці із с. Канора (нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл., 1971—84) та ін., що нині є екс­понатами Національного музею народної архітектури та побуту в Києві.

Пр.: Народное зодчество Украины: Охрана и ре­ставрация. 1987; Камʼяне зодчество України: Охорона та ре­ставрація. 1993; Методика охорони та ре­ставрації памʼяток народного зодчества України. 1997; Храми України. 2004; Деревʼяні храми Українських Карпат. 2007; Замки та фортеці. 2007; Охорона та ре­ставрація обʼєктів архітектурно-містобудівної спадщини України: методологічний аспект. 2009; Народне зодчество. 2010; Архітектурна спадщина України. Памʼятко­охорон­ний аспект. 2016; Шедеври архітектури України. 2017; Замки та фортеці України. 2018; Деревʼяні церкви України. 2020 (усі — Київ).

Літ.: Професори НАОМА. (1917—2012). Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. 2012; Прибєга Леонід Володимирович: Бібліогр. покажч. 2014, 2019 (усі — Київ).

А. М. Давидов

Завантажити статтю