Походня Ігор Костянтинович

ПОХОДНЯ́ Ігор Костянтинович (24. 01. 1924, Москва — 11. 05. 2015, Київ) — фахівець у галузі металургії та технології металів. Батько К. Походні. Доктор технічних наук (1968), професор (1970), академік НАНУ (1976). Державна премія СРСР (1971, 1978), премія РМ СРСР (1983), Державна премія України в галузі науки і техніки (1999), премії імені Є. Патона (1996) та імені М. Доброхотова (2006) НАНУ. Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1997, 2002, 2004), орден Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2011). Державні нагороди СРСР. Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1949), де від­тоді й працював. 1950—52 — на Сталінському машинобудівному заводі (нині Донецьк); 1952—2015 — в Ін­ституті електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ): 1962—2015 — завідувач від­ділу фізико-металургійних про­блем електрошлакових технологій. 1970—83 — головний вчений секретар, 1983—88 — 1-й віце-президент, 1988—2015 — академік-секретар Від­діле­н­ня фізико-технічних про­блем матеріало­знавства НАНУ. Наукові дослідже­н­ня у галузі матеріало­знавства, металургії та технології електрозварюва­н­ня металів. П. створив метод швидкісної рентґенівської кiно­з­йомки швидкоплин­них процесiв, що до­зволив уперше одержати достовiрнi дані про процеси плавле­н­ня й пере­несе­н­ня електродного металу при дуговому зварюван­ні покритими електродами, пiд водою й пiд флюсом. Встановив закономiрностi впливу режимiв зварюва­н­ня, густини й полярностi струму на температуру крапель, час взаємодiї краплi з довкі­л­лям, впливу типу покри­т­тя на процес плавле­н­ня й пере­несе­н­ня металу при зварюван­нi покритими електродами. Роз­робив фізичну модель абсорбцiї газiв при дуговому зварюван­ні, ви­вчив кiнетику по­глина­н­ня газiв, взаємодії водню з металом при зварюван­ні, при позапiчному оброблен­ні роз­плавiв сталей і чавунів. Дослідже­н­ня П. стали теоретичною базою для створе­н­ня багатьох зварювальних матеріалів. 1960 роз­робив низькотоксичні й високо­продуктивні електроди, органiзував їх масове виробництво та впровадже­н­ня, що до­зволило полiпшити умови працi зварникiв i робiтникiв сумiжних професiй та зменшити профзахворюва­н­ня. Під керівництвом П. роз­роблено устаткува­н­ня й технологiю виготовле­н­ня порошкових дротів, зокрема й такого, що не потребує додаткового захисту роз­плавленого металу при дуговому зварюван­ні. За­стосува­н­ня самозахисних порошкових дротів до­зволило роз­вʼязати про­блему механізації зварювальних процесів під час роботи у від­критих цехах, на стапелях, у польових умовах, зокрема й викона­н­ня неповоротних стикiв при споруджен­ні магістральних трубо­проводів. П. зі спів­робітниками роз­винув метод iнжекцiйної металургії, створив порошкові дроти великого дiаметра з елементами для мiкролегува­н­ня, модифiкува­н­ня й десульфурацiї, технологiю та устаткува­н­ня для їх виготовле­н­ня. 2015 Президією НАНУ засновано премію імені І. Походні. 2017 на фасаді будівлі Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ йому встановлено меморіальну дошку.

Завантажити статтю