Попов Микола Михайлович
ПОПО́В Микола Михайлович (30. 07(11. 08). 1854, м. В’ятка, нині Кіров, РФ — 31. 05. 1939, Софія) — лікар-психіатр, невролог. Доктор медицини (1882), професор (1888). Закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі (1878). Служив військовим лікарем (1878–79), згодом працював лікарем у Санкт-Петербурзі. Від 1888 очолював кафедри нервових і душевних хвороб Варшавського, від 1894 — Казанського (нині Татарстан, РФ) університетів. 1903–20 — завідувач однойменної кафедри, 1909–12 — декан медичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Водночас 1908–09 — член організаційного комітету, 1909–20 — член, 1913–17 — голова педагогічної ради, 1913–20 — завідувач кафедри нервових і душевних хвороб Одеських вищих жіночих медичних курсів. 1920 емігрував. 1922–35 — завідувач кафедри психіатрії Софійського університету. Основоположник болгарської клінічної психіатрії, засновник наукової школи в Болгарії. Праці вченого присвячені питанням нормальної і патологічної анатомії ЦНС, клініки психічних захворювань (прогресивний параліч, шизофренія, психічні епідемії). Автор перших болгарських посібників із психіатрії «Основи на общата психопатология» (1923) та «Основы частной психопатологии» (1925; обидва — Софія).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Материалы к учению об остром миелите токсического происхождения. Об изменениях в спинном мозгу при острых отравлениях мышьяком, свинцом и ртутью. С.-Петербург, 1882; Материалы к патологической анатомии душевных заболеваний. Казань, 1896; Шесть лекций о прогрессивном параличе помешанных. Казань, 1900; Лекции по общей психопатологии. 2-е изд. О., 1915; Психически епидемии. София, 1921; Отчет о нервной амбулатории // Жуков С. К. Краткий обзор и итоги работы Софий. амбулатории с 1920 по 1933. София, 1934.
Завантажити статтю
Людина 
