ПОНОМАРЕ́НКО Надія Степанівна (05. 04. 1951, Ужгород) — живописець, графік. Заслужений художник України (1996). Обласні премії імені Д. Вакарова (1989), імені А. Ерделі та Й. Бокшая (1997, 2015). Член НСХУ (1985), Асоціації творчих жінок Закарпа­т­тя «Нова форма» (2000). Закінчила Український полі­графічний ін­ститут у Львові (1972; викладачі В. Бунов, В. Овчин­ников, А. Попова). Працювала художнім редактором у Закарпатському облполі­графвидаві (1972–84); від 2004 — викладач, доцент (2014) кафедри дизайну в Закарпатській академії мистецтв в Ужгороді. На ран­ніх етапах виконувала мініатюри-екслібриси; згодом у ручній графіці чорно-білі або монохромні композиції ускладнювала окремими кольоровими акцентами; ще пізніше колір, хоч і умовний, стає панівним. У живописних творах часто звертається до сакральної тематики. Роботам П. притаман­не прагне­н­ня досягти позачасової реальності шляхом упорядкува­н­ня хаосу — емоційного й візуального. Твори вирізняються стриманістю, композиційною та тональною цілісністю. Учасниця обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1977. Персональні — в Ужгороді (1980, 1992, 2001, 2008, 2019), Києві (1992), Хмельницькому (1993), Львові (1994, 2009, 2019). Деякі твори зберігаються в Закарпатському художньому музеї (Ужгород), Львівській національній галереї мистецтв, Хмельницькому художньому музеї.