Пономаренко Надія Степанівна
ПОНОМАРЕ́НКО Надія Степанівна (05. 04. 1951, Ужгород) — живописець, графік. Заслужений художник України (1996). Обласні премії імені Д. Вакарова (1989), імені А. Ерделі та Й. Бокшая (1997, 2015). Член НСХУ (1985), Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма» (2000). Закінчила Український поліграфічний інститут у Львові (1972; викладачі В. Бунов, В. Овчинников, А. Попова). Працювала художнім редактором у Закарпатському облполіграфвидаві (1972—84); від 2004 — викладач, доцент (2014) кафедри дизайну в Закарпатській академії мистецтв в Ужгороді. На ранніх етапах виконувала мініатюри-екслібриси; згодом у ручній графіці чорно-білі або монохромні композиції ускладнювала окремими кольоровими акцентами; ще пізніше колір, хоч і умовний, стає панівним. У живописних творах часто звертається до сакральної тематики. Роботам П. притаманне прагнення досягти позачасової реальності шляхом упорядкування хаосу — емоційного й візуального. Твори вирізняються стриманістю, композиційною та тональною цілісністю. Учасниця обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1977. Персональні — в Ужгороді (1980, 1992, 2001, 2008, 2019), Києві (1992), Хмельницькому (1993), Львові (1994, 2009, 2019). Деякі твори зберігаються в Закарпатському художньому музеї (Ужгород), Львівській національній галереї мистецтв, Хмельницькому художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Два снопи» (1979), «Дельфійський візник» (1981), «Плин часу» (1984), «Вода, каміння, сонце» (1990), «Ритуал» (1999), «Дари угорської землі» (2000), «Червоні рибки» (2005), «Між двома кулями» (2008), «Цитата» (2011), «Силуети» (2015); серії — «Осінь в Домашині» (1982), «Людина і ніч» (1983–84), «Покрови» (1990–94), «Саламандри» (1991–94); живопис — триптихи: «Лист до Ока Божого» (1997–98), «Чекання в снігах» (2002), «Антициклон з Африки» (2005), «Основи композиції» (2008–09); цикли — «Сусідній ареал» (2000–02), «Звертання до класики» (2002–11), «Мараморош» (2003–11), «Силуети Замкової гори» (2015–17); диптих «Липовецькі сади», «Невизначений час» (обидва — 2020), «Минулий час» (2021).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
