Петриченко Олег Йосипович

ПЕТРИЧЕ́НКО Олег Йосипович (20. 11. 1930, с. Лобойківка Петриківського, нині Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл. — 29. 09. 2010, Львів) — геолог, геохімік. Доктор геолого-мінералогічних наук (1984), професор (1996). Закінчив Дніпропетровський університет (нині Дніпро, 1954). Відтоді працював геологом, начальником загону в геологорозвідувальних партіях Іркутського геологічного управління (Південно-Західне Прибайкалля та Східні Саяни, РФ); 1959–2010 — в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів): 1984–2007 — завідувач відділу геохімії осадових товщ нафтогазоносних провінцій, 2007–10 — провідний науковий співробітник. Основні напрями наукової діяльності — літолого-геохімічні дослідження хемогенних утворень нафтогазоносних провінцій. П. з’ясував глобальні закономірності формування та просторово-вікового розподілу комплексу певних корисних копалин, пов’язаних з осадовими відкладами в цілому та евапоритами зокрема. Уперше розкрив і обґрунтував природу закономірності вікового розподілу калійних солей залежно від їхнього хімічного та мінерального складу, модель генетичного зв’язку родовищ самородної сірки з евапоритами сульфатного типу, розробив концепцію парагенезису вуглеводнів і фосфоритів з осадовими відкладами, що формувалися на етапах хлоридного галогенезу. Вперше виявив викопні мікроорганізми у прозорих кристалах гіпсу з тираського горизонту Передкарпаття. Створив наукову школу з проблеми фізико-хімічних умов формування галогенних відкладів та науковий напрям у галузі знань про евапорити — термобарогеохімія евапоритів.

Завантажити статтю