Петрів Василь Петрович
ПЕ́ТРІВ Василь Петрович (15. 02. 1945, с. Прокурава Косівського р-ну Станіславської, нині Івано-Франківської обл. — 01. 03. 2020, там само) — майстер різьблення на дереві. Срібна медаль ВДНГ СРСР (1974). Член НСХУ (1996). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (Київ, 1973). Під час навчання відвідував Вищу мистецьку школу І. Гончара. 1973–76 працював головним агрономом у рідному селі; від 1976 — на творчій роботі. Вивчав у музеях Коломиї та Львова творчу спадщину відомих майстрів В. Тонюка і Д. Шкрібляка. Автор декорованих традиційними гуцульськими геометричними мотивами обкладинок для альбомів, боклаг, ваз, рамок, рахв, скриньок, тарілей, цукорниць, шкатулок тощо. Створив серію сюжетно-тематичних творів, присвячених Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, Марійці Підгірянці, проєкт для Києва «Різьблене містечко — Дендропарк» (2001). Характерним для творів П. є поєднання плоского «сухого» різьблення з бісером, перламутром, інкрустацією кольоровим металом («жируваннє»). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставок від 1975. Деякі твори зберігаються в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия Івано-Франківської обл.), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Національному музеї у Львові, Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї історії України, Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Літературно-меморіальному музеї П. Тичини, Музеї Лесі Українки (усі — Київ), Львівському національному літературно-меморіальному музеї І. Франка, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Літературно-меморіальному музеї І. Франка (с. Нагуєвичі Львівської обл.), Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Музеї Косівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (Івано-Франківська обл.), Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Ю. Федьковича, Яготинському історичному музеї (Київська обл.), Запорізькому й Сумському художніх музеях, Тернопільському та Івано-Франківському краєзнавчих музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Захар Беркут», «Мойсей», «Каменярі», «Вічний революціонер» (усі — 1981), «Я син народу, що вгору йде» (1982), «Вінок Кобзареві», «Учи неложними устами сказати правду», «А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли» (усі — 1989), «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була», «Як не горю — я не живу, як не люблю — я не співаю» (обидва –1991), «Я — країна Україна — на горі калина!» (1994).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
